Відкрити головне меню

Гончаренко Валерій Васильович

БіографіяРедагувати

Валерій Васильович Гончаренко народився 23 квітня 1942 року в смт Мирна Долина, що на сучасній Луганщині (тоді це Ворошиловградська область). Писати вірші почав у віці п'яти років, а його перша збірка вийшла, коли поетові виповнилось двадцять два[1]. Блискучий епіграміст, пародист.

Здобувати вищу освіту поїхав до Кіровограда, де у 1967 році закінчив філологічний факультет Кіровоградського педагогічного інституту імені О. С. Пушкіна. Працював у редакціях газет Кіровограда та Миколаєва. Фундатор та керівник міської літературної студії «Сівач», яка виховала багато молодих кіровоградських поетів, в тому числі гумористів.

У 1984 році вступив до Спілки письменників України. Лауреат літературної премії імені Юрія Яновського.

Його вірші перекладалися болгарською, російською, осетинською, казахською та іншими мовами. Помер 9 червня 2000 року на 58 році життя.

Пам'ятьРедагувати

З 2001 року обласною організацією Національної спілки письменників України проводиться обласний літературний конкурс імені Валерія Гончаренка для молодих авторів.

У Кропивницькому існує вулиця Валерія Гончаренка[2].

БібліографіяРедагувати

  • книжка для дітей «Кіт Санько і цар Сонько»
  • поема-пародія «Кіровоградська Енеїда»
  • «Червоний Волосожар» (1967)
  • «Кроки» (1974)
  • «Дума про отчу землю» (1984)
  • «Шлях до джерела» (1986)
  • «На розі полудня» (1994)
  • роман у віршах «Парад химер в Кіровограді» або «Парад химер» (2000)
  • книга поезій «Кажу ось: мементо морі!» (2001)

П'єсиРедагувати

  • «Добро і зло»
  • «Дитинство Тараса»
  • «Сміх Іуди»
  • «Необшліфовані діаманти»
  • повість «Священний жук скарабей»

ЛітератураРедагувати

  • Портрети Любові Кир'янової. / В. Бондар // Вежа. — 2011. — № 27. — С. 252–255. — (Портрет поета В. Гончаренка, виконаний художницею Л. Кир'яновою).
  • Поетова драма / В. Бондар // Народне слово. — 2002. — 23 квітня.
  • Бондар В. «Спроможусь на більшу епістолу…» / В. Бондар // Народне слово. — 2001. — 18 січня. — С. 3. — (У Державному архіві області відкрито архівний фонд поета Валерія Гончаренка).
  • Валерій Васильович Гончаренко — Людина, Поет, Публіцист… // Діалог. — 2000. — 23 червня. — С. 4-5.
  • Валерій Гончаренко. — Письменники України. Довідник. — Дніпропетровськ, ВПОП «Дніпро», 1996. — С. 59.
  • Валерій Гончаренко. — 15х15 (письменники Приінгулля). — Кіровоград: Центрально — Українське видавництво, 1999. — С. 13-16.
  • Вони утверджуються в слові // Народне слово. — 2012. — 26 квітня. — С. 11. — (Нарада молодих літераторів за підсумками обласного конкурсу імені Валерія Гончаренка).
  • Гончаренко Валерій Васильович . — Куценко Л. Літературний словник Кіровоградщини. — Кіровоград, 1995. — С. 25.
  • Безсмертя його душі / Ю. Матівос // Кіровоградська правда. — 2012. — 24 квітня. — С. 5.
  • Світлій пам'яті Валерія Гончаренка: Вірш / В. Могилюк // Кіровоградська правда. — 2000. — 27 червня. — С. 3.
  • « …Як неоплачені борги» / К. Повелько // Молодий комунар. — 1984. — 26 червня. — (Про збірку поезії В. Гончаренка «Дума про отчу землю»).
  • Співає той, хто чує / В. Погрібний // Кіровоградська правда. — 2004. — 10 серпня. — С. 4. — (Про книгу «Душа», в яку увійшли пісні А. Фоменка, написані на слова лише одного автора — Валерія Гончаренка).
  • Писати, як і копати, — натхненно / А. Саржевський // Кіровоградська правда. — 2012. — 24 квітня. — С. 5.
  • «Іншого щастя мені не дано…» / Л. Френчко // Ведомости плюс. — 2012. — 4 мая. — С. 6. — (Вечір пам'яті поета В. Гончаренка).
  • «Цей сон снігів — мій тихий смуток»: 23 апреля — 70 лет со дня рождения поэта Валерия Гончаренко / О. Хоменушко // Украина-Центр. — 2012. — 19 апреля. — С. 18-19. (рос.)
  • «На могилі високій спомину спів мій виросте чорнобривцем…» / Л. Хосіянова // Молодіжне перехрестя. — 2007. — 19 квітня. — (Спогад про поета В. Гончаренка).

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

Див. такожРедагувати