Голінько Марина Іванівна
Марина Іванівна Голінько — українська військовичка. Старша лейтенантка медичної служби Збройних Сил України, учасниця російсько-української війни, що відзначилася під час російського вторгнення в Україну 2022 року.
| Марина Голінько Голінько Марина Іванівна | ||
|---|---|---|
 Старший лейтенант | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
1994 м. Золотоноша, Черкаська область, Україна | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українка | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
Марина Голінько народилася 1994 року на Черкащині. Ще з дитинства мріяла стати педіатром. Після закінчення загальноосвітньої школи вступила до Дніпропетровської медичної академії за цією спеціальністю, але під час війни на сході України перейшла на інший напрямок, обрала військову медицину.
Інтернатуру проходила у військовому госпіталі а Києві, на роботу її направили на Одещину, де посіла посаду начальниці військової служби військової частини в Одесі. У жовтні 2021 року поїхала у відрядження до Маріуполя. Там її прикомандирували до іншої військової частини 36-тої окремої бригади морської піхоти.
З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебувала на передовій — обороні Маріуполя. Потім разом з співслуживцями евакуювалася до «Азовсталі», де перебували 47 днів. 12 квітня Марина Голінько з десятками інших бійців вийшли з металургійного комбінату імені Ілліча та опинилася в полоні, де пробула 189 днів. Військову лікарку разом зі іншими 108 українськими жінками обміняли 17 жовтня 2022 року. Довгий час проходила курс реабілітації[1][2][3][4][5].
Нагороди ред.
- Орден «За мужність» II ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[6].
- Орден «За мужність» III ступеня (2022) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, незламність духу і вірність військовій присязі.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Оксана Швед Вікторія Гончарук (14 жовтня 2022). "Не втрачають надію": родина медикині з Черкащини чекає її з полону (укр) . Суспільне Новини. Процитовано 25 березня 2023.
- ↑ Сніжана Калюжна Вікторія Гончарук (20 жовтня 2022). Повезли їй черкаські вареники: мама звільненої з полону медикині розповіла про зустріч з нею (укр) . Суспільне Новини. Процитовано 25 березня 2023.
- ↑ 28-річна черкащанка Марина Голінько півроку пробула у російському полоні. podrobnosti. 16 листопада 2022. Процитовано 25 березня 2023.
- ↑ Мельник, Вікторія (25 листопада 2022). Замовила мамі улюблений торт на своє повернення з полону: історія бойової медикині з Маріуполя (укр) . Вікна. Процитовано 25 березня 2023.
- ↑ Після піврічного полону офіцерка медичної служби Марина Голінько повернулась додому - СУСПІЛЬНЕ ЧЕРКАСИ. ck.suspilne.media. Процитовано 25 березня 2023.
- ↑ Пташка, Рижуля та інші: президент нагородив орденами жінок-військових, визволених з полону. novynarnia.com (укр.). 3 грудня 2022. Процитовано 25 березня 2023.
Джерела ред.
- Указ Президента України від 13 квітня 2022 року № 238/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- Указ Президента України від 2 грудня 2022 року № 823/2022 «Про відзначення державними нагородами України»