Гольдес Ойзер Мойсейович

О́йзер Мойсе́йович Го́льдес (справжнє прізвище Гольдесгейм[1]; їд. אױזער האָלדעס‎ ‏אױזער האָלדעס‏‎ — Ойзэр һолдэс; 1900, Кишинів, Бессарабська губернія — 1966, Харків) — єврейський радянський драматург, літературознавець, критик. Писав на їдиші.

Гольдес Ойзер Мойсейович
Народився 1900
Кишинів, Бессарабська губернія, Російська імперія
Помер 1966
Харків, Українська РСР, СРСР
Діяльність літературний критик
Знання мов їдиш

Ойзер Гольдесгейм (Гольдес) народився у 1900 р. у Кишиневі в родині годинникаря. Навчався в єврейській школі, потім у російській гімназії у Бердичеві. Був студентом єврейського відділка філологічного факультету Другого Московського університету. З 19 років працював учителем у Бердичеві, згодом у Харкові та Києві. Працював вихователем у дитячому будинку, годинниковим майстром, учителем і директором школи. У 19351936 рр. — науковий співробітник Інституту єврейської культури при Академії Наук Української ССР у Києві.

У літературі дебютував віршами в 1927 році, але незабаром зайнявся літературознавством, публіцистикою, дослідженням творчості класиків єврейської літератури і сучасних письменників. Опублікував низку статей про єврейську літературу, фольклор, творчість Шолом-Алейхема (зокрема, введення до роману «Блукаючі зірки», видання 1936 року).

П'єси Гольдеса «А Їдишер Солдат» (Єврейський солдат, 1938), «Андере Менчн» (Інші люди, 1948) й одноактні сцени ставилися в єврейських та українських театрах. У 1941 році під назвою «Майсес, Віцн Ун Шпіцлех Фун Ершл Гершеле Острополер» були опубліковані переказані Гольдесом казки та жарти Гершеле Острополера — найбільша на той період збірка історій про персонажа єврейського фольклору Герша з Острополя. Книга була перевидана в 1960 році у Варшаві. Крім того, Гольдес займався перекладами на їдиш творів класиків російської літератури, написав низку підручників з літератури для єврейських шкіл.

У повоєнні роки жив у Харкові. 12 лютого 1951 р. Гольдес був заарештований і 27 жовтня засуджений до 10 років позбавлення волі за антирадянську агітацію[2]; після реабілітації в 1955 р. повернувся до Харкова. Публікувався в журналі «Совєтіш геймланд» («Радянська Батьківщина») та українській пресі.

Література ред.

  • מעשׂיות, װיצן און שפּיצלעך פֿון הערשל אָסטראָפּאָלער, איבערדערצײלט פֿון אױזער האָלדעס (майсес, віцн ун шпіцлех фун Ершл Острополер, ібердерцейлт фун Ойзер һолдес — истории, шутки и остроты Гершелэ из Острополя, пересказанные Ойзером Голдесом), Мелухэ-Фарлаг Фар Ди Националэ Миндерһайтн: Киев, 1941 (обкладинка [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] та фронтиспис [Архівовано 2 березня 2008 у Wayback Machine.]); перевидано видавництвом Ідиш Бух: Варшава, 1960.

Примітки ред.

  1. Энциклопедический словарь псевдонимов
  2. Жертвы политического террора в СССР. Архів оригіналу за 17 березня 2017. Процитовано 12 червня 2022.