Голуб аргентинський
| Голуб аргентинський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Аргентинський голуб (Буенос-Айрес, Аргентина)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Patagioenas picazuro (Temminck, 1813) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Columba picazuro Temminck, 1813 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Го́луб аргентинський[2] (Patagioenas picazuro) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в Південній Америці.
Опис ред.
.jpg)
Довжина птаха становить 35-37,5 см, вага 450 г. Крила відносно довгі, хвіст короткий. Виду не притаманний статевий диморфізм. Голова, груди і верхня частина тіла бордові, пера на них мають світлі края, що формують легкий лускоподібний візерунок. Нижня частина грудей і живіт світліші. Потилиця і шия з боків сірі, пера на них мають чорно-білі края, що формують "комір". Верхні покривні пера крил сірі, верхні і нижні покривні пера хвости сизувато-сірі. Стернові пера сірі, з чорною смугою на кінці. Райдужки оранжево-червоні, дзьоб сіруватий.
Підвиди ред.
Виділяють два підвиди:[3]
- P. p. marginalis (Naumburg, 1932) — північно-східна Бразилія (Піауї, Баїя, Гояс);
- P. p. picazuro (Temminck, 1813) — східна і південна Бразилія (на південь від Пернамбуку), східна Болівія, східна і центральна Аргентина, Уругвай і Парагвай.
Поширення і екологія ред.
Аргентинські голуби мешкають в Бразилії, Болівії, Аргентині, Парагваї і Уругваї. Вони живуть у вологих і сезонно вологих тропічних лісах, на узліссях, в рідколіссях і саванах, в галерейних лісах, на луках і полях, в парках, садах і людських поселеннях. Зустрічаються на висоті до 1100 м над рівнем моря.
Аргентинські голуби ведуть переважно осілий спосіб життя, зустрічаються зграями, під час сезону розмноження парами. Вони живляться насінням, бруньками, пагонами, молодим листям і безхребетними, шукають їжу як на деревах, та і на землі. Початку сезону розмноження різниться в залежності від регіону, в Бразилії він триває переважно з листопада по грудень. Гніздо являє собою просту платформу з гілочок, розміщується на дереві або в чагарниках. В кладці одне яйце.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Patagioenas picazuro: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 06 лютого 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 06 лютого 2022.
Джерела ред.
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |