Голосник
Голосник, голосники — керамічні посудини або камери невеликих розмірів, що їх використовували в кладці стін або склепінь, звернені горловинами в бік внутрішнього простору будівлі. Голосники закладались для поліпшення акустичних властивостей, іноді — для зменшення ваги склепіння.
Голосниками також називають круглі або фігурні отвори на деці струнних музичних інструментів — гуслях, домрі тощо[1][2].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Гусли // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — СПб., 1907—1909. (рос.)
- ↑ Устройство гитары и звукоряд. Архів оригіналу за 7 квітня 2010. Процитовано 16 січня 2011.
Посилання ред.
- Голосники // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 68. — ISBN 978-966-7407-83-4.
- Стасов В. В. Голосники в древних новгородских и псковских церквах // Изв. Археол. о-ва. СПб., 1861. Т. 3.
- Строительные материалы: Голосники [Архівовано 21 серпня 2011 у Wayback Machine.]
- Система резонаторов: Голосник[недоступне посилання з квітня 2019]
- Голосники // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — СПб., 1907—1909. (рос.)
- Голосники // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
