Голокост у Хоролі

Голоко́ст у Хоро́лі – це систематичне винищення євреїв на території міста Хорол (місто у Полтавській області, адміністративний центр Хорольського району), окупованого нацистською Німеччиною у роки Другої світової війни.

Докладніше: Голокост

Друга світова війна. ГолокостРедагувати

Згідно з переписом населення 1939 року, у Полтавській області мешкало 46 928 євреїв. У місті Хорол мешкав 701 єврей[1]. 13 вересня 1941 року місто було окуповане німецькими військами. Хорол став центром Хорольського ґебіту – адміністративної округи Генеральної округи Київ, яка, в свою чергу, була складовою Райхскомісаріату Україна. У жовтні 1941 року на території Хорольського елеватора і цегельного заводу німецька окупаційна адміністрація організувала табір військовополонених (Дулаг 160). У «акті про злочини фашистів в таборі смерті м. Хорола» зазначалося, що військовополонені і цивільне населення назвали цей табір – табором смерті[2]. Існує й інша назва табору «Хорольська яма». За час існування табору (20 вересня 1941 по 15 вересня 1943 року) загинуло приблизно 90 тис. людей, це були і військовополонені, і цивільне населення, включно з євреями[3].

До табору приїхав лікар Фрюхте (точна дата приїзду невідома). За його наказом відібрали багатьох поранених і перевезли в «лазарет». Він робив «операції» пораненим і хворим. Майже ніхто не повертався з цієї «операційної». Згідно з вищезгаданим «актом про злочини» смертність в «лазаретах» досягла 600 чоловік в місяць[4]. Щодо євреїв у цьому документі зазначалося, що німці жорстоко поводилися з ними. Кожного, хто був схожий на єврея, вони вимазували фарбою, малювали зірку на спині[4]. У середині жовтня поліцейський загін Росія-Південь разом із батальйоном 45 і 303 отримав завдання виконувати так звані «завдання з чистки» в районі Яготин-Золотоноша-Градизьк-Хорол-Лубни. При цьому 45-й батальйон у період протягом 23.10 до 13.11.1941 знаходився в Хоролі[5]. У «обвинительном заключении прокуратуры Регенсбург от 2 февраля 1970 г. по делу Розенбауэра, Бессера и Кройцера» про діяльність цього батальйону зазначалося наступне:

В то время, когда батальон находился в Хороле и уже имел задание продвинуться в Полтаву, обвиняемый Розенбауэр приказал обвиняемому Бессеру убить еще имеющихся в Хороле евреев. Бессер связался с тамошним ненецким городским комендантом, который велел напечатать и расклеить плакаты, в которых еврей-жители города […] призывались явиться в определенное время и на определенные сборные пункты для эвакуации, причем они должны взять с собой документы, деньги, ценности, а также одежду и продовольствие […] В качестве места казни была избрана ложбина примерно в 600 м от выезда из города[6].

Таким чином у жовтні німецький комендант Хорола Бренеке видав наказ, в якому євреям міста було наказано зібрати цінні речі, теплий одяг та їжу на два дня і зібратися на Базарній площі для відправлення до Лубен[3]. На площу з’явилося близько 460 євреїв[3]. Під конвоєм їх відправили Лубенським шосе. Коли вони підійшли до яру, що за містом, німці наказали звернути з дороги[7]. Євреїв було розстріляно, ця «єврейська акція» відбулася 28 жовтня 1941 року. Розстріл провела 2-га рота 45-го резервного поліцейського батальйону, який перебував у Хоролі з 25 жовтня 1941 року. Командиром роти був старший лейтенант поліції оберштурмфюрер СС Енгельберт Кройцер, командиром батальйону – майор поліції штурмбаннфюрер СС Мартін Бессер. Батальйон входив до складу поліцейського полку «Південь», яким командував підполковник поліції Рене Розенбауер. Умови розстрілу описані у висновку у справі 45-го батальйону[8]:

По этому призыву городского коменданта явились со своим имуществом самое меньше 100, если не 200 человек. Это были, в основном, старики, также имелись женщины и дети. Затем они пешком были направлены членам 2-й роты на место казни […] Когда евреи пришли на место казни, у них отобрали их имущество, они также должны были раздеться до рубашек. Затем жертвы гуськом были направлены в ложбину, в которой уже выстроились стрелки, и там должны были лечь животом на землю. Их убивали выстрелом в затылок. Когда жертва была застрелена, следующая должна ложиться рядом или, позднее, на трупы. Обвиняемый Бессер наблюдал за казнью. Кройцер, руководивший деятельностью своей роты, сам отправился в ложбину и также стрелял. Отобранные у евреев предметы позднее были розданы населению...[8].

Згідно з актом Надзвичайної державної поліції було розстріляно 460 євреїв, при чому «дітей відвели всіх вбік і помазали під носом отрутою»[8]. Лев Євселевський у своїй статті «Нацистський геноцид щодо євреїв на Полтавщині та місцеве населення» зазначає, що в документі (ймовірно йдеться про звіт надзвичайної державної комісії зі встановлення та розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників) відзначені прізвища винуватців цього злочину. Це були обласний комісар німецького командування в м. Хоролі Ейзеник, начальник гестапо капітан Дітман, начальник таборів військовополонених капітан Зінгер, його помічник унтер-офіцер Міллер, єфрейтор Пудек, обер-єфрейтор Ганс, німецькі лікарі Фрюхте і Шредер, зрадник Гебешко та інші[9]. Згідно зі свідченнями колишнього члена зондеркоманди «Плат» Фріца Кастіллона (Fritz Castillon), на Великдень 1942 року команда також провела розстріл євреїв у місті Хорол[10]:

В Хороле экзекуционная команда была в том же составе, что и в Лубнах…Всей казнью руководил Плат. Все приготовления там уже были сделаны членами ортскомендатуры. Ямы уже были вырыты на местности, находившейся в 20 минутах от Хорола. Речь шла о яме примерно 20 м длиной и 6-8 м шириной. Глубина по моей оценке была метра два. Плат заранее должен был доложить о себе в гарнизонной комендатуре в Хороле, так как члены этого ведомства и украинская милиция должны были согнать еврейское население г. Хорол… Наша команда под руководством Плата уже полчаса находилась у ямы, когда украинская милиция доставила евреев. Это были мужчины, женщины и дети, т.е. целые семьи… Расстрел длился примерно с 11.00 до темноты. Я сам занимался тем, что заполнял магазины стрелков. По этой причине я находился в самой яме. Я припоминаю, что из 1-го взвода там также был wm. [вахтмейстер] Фриц Буш…Он вместе со мной должен был заполнять магазины. Расстрелы производились из немецких автоматов и позднее также из русских автоматов. Немецкие автоматы отказали. Само собой разумеется, что и из немецких автоматов можно было производить одиночные выстрелы, однако они из-за частой стрельбы настолько нагрелись, что при переключении на одиночные выстрели давали непрерывный огонь…[10].

Ймовірно, місцеві жителі надавали допомогу євреям, яким вдалося уникнути розстрілів. Саме тому німецька окупаційна влада розповсюдила наступне звернення (документ без дати, ймовірно це 1942 рік) (правопис збережено):

«До населення Хорольського гебіту»

«Жидівсько-большевицький ворог всіма засобами намагається залишитися в живих. Але підтримування порядку та безпека є перша передумова для відбудови в гебіті. Тому не можна терпіти, щоб окремі ворожі агенти і провокатори спричиняли неспокій. Я категорично вказую на те, що вся сім’я заплатить своїм життям, якій буде доведено, що один з її членів: а) пустив приїжджого переночувати, неповідомивши перед цим бургомістра; б) в будьякий спосіб сприяв приїжджому, чи то через підтримку харчами, чи то через передачу документів, чи то через подачу відомостей.

Тому українці, негайно сповіщайте про цих підозрілих осіб бургомістра або поліцію і ви позбавите себе від великого горя…[11].

У джерелах зафіксовані декілька випадків, коли старости з ближніх сіл приходили до Хорольського табору і, ймовірно, шляхом підкупу німецької адміністрації, домагалися, щоб з табору відпустили знайомих, односельців, в деяких випадках і зовсім незнайомих людей. У такий спосіб був врятований, наприклад, Абрам Резніченко. Точна кількість євреїв, які загинули у роки нацистської окупації Хорола, залишається дискусійною. Всього в Полтавській області за роки німецької окупації було вбито більш ніж 13000 євреїв[12].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Круглов А. Уманський А., Щупак И. Холокост в Украине: Рейхскомиссариат «Украина», Губернаторство «Транснистрия»: монография. – Днипро: Украинский институт изучения Холокоста «Ткума»; ЧП «Лира ЛТД», 2016. - С. 443.
  2. Німецькі окупанти на Полтавщині (1941-1943 рр.). Збірник документів. Полтава, 1947. – С. 21.
  3. а б в Електронний ресурс: http://jewua.org/khorol/.
  4. а б Німецькі окупанти на Полтавщині (1941-1943 рр.). Збірник документів. Полтава, 1947. – С. 22.
  5. Сборник документов и материалов об уничтожении нацистами евреев Украины в 1941-1944 годах. / Сост. А. Круглов. – К.: Ин-т иудаики, 2002. – с. 297.
  6. Сборник документов и материалов об уничтожении нацистами евреев Украины в 1941-1944 годах./Сост.А.Круглов.–К.:Ин-т иудаики, 2002. – с. 297.
  7. Євселевський Л. Нацистський геноцид щодо євреїв на Полтавщині та місцеве населення // Архівний збірник на посвяту 90-річчю Полтавської вченої архівної комісії. – Полтава, 1993. – с. 228.
  8. а б в Круглов А. Уманський А., Щупак И. Холокост в Украине: Рейхскомиссариат «Украина», Губернаторство «Транснистрия»: монография. – Днипро: Украинский институт изучения Холокоста «Ткума»; ЧП «Лира ЛТД», 2016. - С. 446.
  9. Євселевський Л. Нацистський геноцид щодо євреїв на Полтавщині та місцеве населення // Архівний збірник на посвяту 90-річчю Полтавської вченої архівної комісії. – Полтава, 1993. - С. 228.
  10. а б Круглов А. Уманський А., Щупак И. Холокост в Украине: Рейхскомиссариат «Украина», Губернаторство «Транснистрия»: монография. – Днипро: Украинский институт изучения Холокоста «Ткума»; ЧП «Лира ЛТД», 2016. - С.460.
  11. ДАПО, ф. Р-8676, оп. 2, спр. 167, арк. 1.
  12. Круглов А. Уманський А., Щупак И. Холокост в Украине: Рейхскомиссариат «Украина», Губернаторство «Транснистрия»: монография. – Днипро: Украинский институт изучения Холокоста «Ткума»; ЧП «Лира ЛТД», 2016. - С.463.

ЛітератураРедагувати

  • Круглов А. Уманський А., Щупак И. Холокост в Украине: Рейхскомиссариат «Украина», Губернаторство «Транснистрия»: монография. – Днипро: Украинский институт изучения Холокоста «Ткума»; ЧП «Лира ЛТД», 2016.
  • Сборник документов и материалов об уничтожении нацистами евреев Украины в 1941-1944 годах. / Сост. А. Круглов. – К.: Ин-т иудаики, 2002.
  • Євселевський Л. Нацистський геноцид щодо євреїв на Полтавщині та місцеве населення // Архівний збірник на посвяту 90-річчю Полтавської вченої архівної комісії. – Полтава, 1993.
  • Електронний ресурс: http://jewua.org/khorol/