Голод на Поволжі (1921—1922)

Голод в Росії 1921—1922 (відоміший як Голод у Поволжі 1921—1922) — масовий голод у радянських республіках РРФСР. Відомий як голод у Поволжі, через те, що регіони Південного Уралу і Поволжя постраждали найбільш тривало і масово.

Російський голод (1921—1922)
Частина громадянської війна в Росії
1921-Famine-map.jpg
Зона голоду восени 1921 року
Місце атаки Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1925).svg РРФСР
Дата 1921–1922
Спосіб атаки голод
Трупи померлих від голоду зібраних за кілька грудневих днів 1921 на кладовищі в Бузулуку, 1921 рік.

Пік голоду припав на осінь 1921 весну 1922, хоча випадки масового голодування в окремих регіонах реєструвалися з осені 1920 до початку літа 1923. Згідно з даними офіційної статистики, голод охопив 35 губерній із загальним населенням в 90 мільйонів осіб, з яких голодувало не менше 40 мільйонів.

Причини голодуРедагувати

Головні причини: деградація сільського господарства в результаті Громадянської війни і наслідки виробленої більшовицьким урядом політики побудови комунізму[1] — у селян вилучався весь хліб і навіть насіння на засів[2]. Другорядні: посуха і зникнення поміщицьких і великих селянських господарств, де традиційно виробляли значну частину зерна на продаж[1]. Діюча з весни 1917 хлібна монополія і продрозверстка приводили до скорочення виробництва селянами продуктів тільки до рівня поточного власного споживання. Відсутність легального приватного ринку хліба при відсутності будь-яких значимих запасів зерна в урядів радянських республік і розруха на транспорті а також ідеологізовані нові інститути влади також послужили причиною голоду. Радянська пропаганда лише вказувала на неврожай як на причину голоду, замовчуючи при цьому фактор політики вилучення зернових у селян більшовиками на поширення трагедії голоду.

Масштаб та наслідки ГолодуРедагувати

Дослідник голоду В. А. Поляков дійшов висновку, що заходи радянської влади з ліквідації голоду і його наслідків були малоефективними[3].Від голоду і його наслідків загинуло близько 5000000 людей. Смертність зросла в 3-5 разів (в Самарській губернії, Башкирії і Татарській Радянській республіці смертність зросла з 2,4-2,8 до 12,3-13,9 осіб на 100 душ населення в рік). Вмирали переважно безпосівні (23,3) і в меншій мірі малопосівні (11,0), середньо-(7,7) і великопосівні (2,2) (смертність на 100 осіб) селяни.

Крім того, голод у тій чи іншій мірі охопив практично всі регіони і міста Європейської частини Радянських Республік. Найбільш важке становище було в південних губерніях УРСР (Запорізька, Донецька, Миколаївська, Катеринославська та Одеська), у всій Кримській АРСР і області Війська Донського. Втрати в період голоду важко визначити, оскільки ніхто не займався підрахунком жертв. Найбільші втрати спостерігалися в Самарській та Челябінській губерніях, в автономній області німців Поволжя та Башкирській автономній республіці, загальна чисельність населення яких скоротилася на 20,6 %.

Радянська влада здійснювала заходи фальсифікації причин смертей від голоду на Поволжі.[4]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Кристкалн А. М. Голод 1921 г. в Поволжье: опыт современного изучения проблемы М., 1997
  2. «Взял труп мальчика 7 лет, разрубил топором на мелкие части и сварил» [Архівовано 23 січня 2012 у Wayback Machine.] Еженедельник «Коммерсантъ», № 3 (957), 23.01.2012
  3. Поляков, B. A. Голод в Поволжье, 1919—1925 гг.: происхождение, особенности, последствия. Волюфад. 2007. 735 с.
  4. Виктор Кондрашин Голод 1932—1933 годов в деревнях Поволжья [Архівовано 14 серпня 2018 у Wayback Machine.](рос.)

ПосиланняРедагувати