Головчаста кістка

Головчаста кістка[2] (лат. os capitatum; os magnum) — одна з кісток зап'ястка. Зчленовується з третьою п'ястковою кісткою, утворюючи третій зап'ястково-п'ястковий суглоб, другою і четвертою п'ястковими, а також зі човноподібною, півмісяцевою, трапецієподібною і гачкуватою кістками зап'ястка[3]. Гомологічна третій дистальній зап'ястковій кістці плазунів і земноводних.

Головчаста кістка
Capitate bone (left hand) 01 palmar view.png
Ліва рука спереду (з боку долоні). Головчаста кістка виділена червоним.
Gray227 retouched.png
Ліва головчаста кістка.
Ліворуч: ліктьова поверхня (з боку мізинця).
Праворуч: променева поверхня (з боку великого пальця)
Деталі
Ідентифікатори
Латина Os capitatum; os magnum
MeSH D051224
TA98 A02.4.08.011
TA2 1258
FMA 23727[1]
Анатомічна термінологія

БудоваРедагувати

Головчаста кістка є найбільшою із зап'ясткових кісток[4] (звідси і її друга латинська назва os magnum — «велика кістка»), розташовується в дистальному ряді. Дистальна поверхня зчленовується з третьою п'ястковою кісткою (середнього пальця), латеральна чи ліктьова — з гачкуватою кісткою, променева чи медіальна — з трапецієподібною кісткою, проксимально вона прилягає до півмісяцевої і човноподібної кісток[5] :708–709. Проксимальна частина кістки округла і називається головкою головчастої кістки (caput ossis capitati): нею вона входить у порожнину, утворену півмісяцевою та човноподібною кістками. Дистальна частина називається тілом (corpus ossis capitati), а звужена ділянка між проксимальною і дистальною частинами — шийкою (collum ossis capitati)[3].

У деяких випадках головчаста кістка зчленовується не з третьою, а з другою п'ястковою кісткою (вказівного пальця)[4].

ПоверхніРедагувати

  • Верхня поверхня (facies superior) — кругла, гладка, зчленовується з півмісяцевою кісткою[3].
  • Нижня поверхня (facies inferior) — розділена двома гребенями на три грані, якими зчленовується з другою, третьою та четвертою п'ястковими кістками, грань для третьої зап'ясткової є найбільшою[3].
  • Дорсальна поверхня (facies dorsalis) — широка і шерехата[3].
  • Долонна чи передня поверхня (facies palmaris) — вузька, округла і шерехата, до неї кріпляться зв'язки та частина привідного м'яза великого пальця.
  • Бічна чи латеральна поверхня (facies lateralis) — зчленовується з трапецієподібною кісткою маленькою гранню на передньо-нижньому куті, за якою є шерехата заглибина для кріплення міжкісткових зв'язок. Вище розташовується глибока шерехата борозна, що утворює частину шийки і служить для кріплення зв'язок; вище вона обмежена гладкою вигнутою поверхнею, що зчленовується з човноподібною кісткою[3].
  • Присередня чи медіальна поверхня (facies medialis) — зчленовується з гачкуватою кісткою гладкою увігнутою видовженою гранню, що займає її задню і верхню частини; спереду вона шерехата для кріплення міжкісткової зв'язки[3].

ФункціїРедагувати

Разом з іншими зап'ястковими кістками бере участь в утворенні кісткової основи руки[5] :708, уможливлює рух зап'ястка у поздовжній (парасагітальній) і поперечній (фронтальній) площині. Як писав доктор Г. А. Герріс у «Британському медичному журналі» у 1944 р., «міцність конструкції руки людини зосереджена в променевій кістці, великому, вказівному і середньому пальцях». Саме цим пояснюється те, що головчаста кістка є найбільшою: це необхідно для витримання навантажень, які зазнає середній палець.

РозвитокРедагувати

Осифікація головчастої кістки починається у віці 1-5 місяців[6].

Клінічне значенняРедагувати

Завдяки центральному положенню головчастої кістки її переломи трапляються рідко: всього у 1,3 % випадків всіх переломів п'ясткових кісток, з них ізольовані (не супроводжувані переломами інших кісток) становлять лише 0,3 %, окрім того, переломи часто виявляються незміщеними.

Зазвичай переломи головчастої кістки супроводжують переломи човноподібної[7].

Механізми переломів можуть бути різними: пряме травмування дорсальної поверхні, падіння на долонь при напруженому зап'ястку, падіння на зігнуту руку; причому другий механізм є найчастішим, а третій найрідшим[7].

У разі, якщо рентгенограма не виявить зміщення фрагментів, необхідна іммобілізація гіпсовою пов'язкою або легким зап'ястковим бандажем. Після зняття гіпсу показана фізіотерапія для повернення рухомості зап'ястка і зміцнення його м'язів.

Якщо виявлено зміщення фрагментів, показане хірургічне втручання: фіксація фрагментів гвинтами (наприклад, гвинтами Герберта) або спицями Кіршнера. Безголовковий гвинт має перевагу перед спицею тим, що стягує фрагменти поперек місця зламу і дозволяє раніше почати рух зап'ястком. Зміщення може спричинити пошкодження зв'язки між головчастою і човноподібною кістками, у цьому разі необхідно відповідне лікування[8].

Оскільки кровопостачання головчастої кістки обмежене, у лікувальному процесі можливі ускладнення. Вони можуть проявляти себе розлитим болем при русі, і можуть тривати кілька місяців. Внаслідок браку кровопостачання і неналежному лікуванні є ризик руйнування кістки (аваскулярного некрозу). Найчастішим ускладненням є незрощення, воно трапляється в 19,6-56 % випадків ізольованих переломів головчастої кістки. Своєчасна діагностика важлива для успішного лікування.

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Foundational Model of Anatomy
  2. Черкасов В. Г. та ін. Кістки кисті // Міжнародна анатомічна термінологія (латинські, українські, російські та англійські еквіваленти) / Під ред. проф. В. Г. Черкасова. — Вінниця : Нова книга, 2010. — P. 43.
  3. а б в г д е ж Gray's Anatomy (1918).
  4. а б Eathorne, SW (March 2005). The wrist: clinical anatomy and physical examination--an update.. Primary care 32 (1): 17–33. PMID 15831311. doi:10.1016/j.pop.2004.11.009. 
  5. а б Drake, Richard L.; Vogl, Wayne; Tibbitts, Adam W.M. Mitchell; illustrations by Richard; Richardson, Paul (2005). Gray's anatomy for students. Philadelphia: Elsevier/Churchill Livingstone. ISBN 978-0-8089-2306-0. 
  6. Balachandran, Ajay; Kartha, Moumitha; Krishna, Anooj; Thomas, Jerry; K, Prathilash; TN, Prem; GK, Libu; B, Krishnan та ін. (2014). A Study of Ossification of Capitate, Hamate, Triquetral & Lunate in Forensic Age Estimation. Indian Journal of Forensic Medicine & Toxicology 8 (2): 218–224. ISSN 0973-9130. doi:10.5958/0973-9130.2014.00720.8. Процитовано 18 August 2014. 
  7. а б Sabat, D; Arora, S; Dhal, A (2011). Isolated capitate fracture with dorsal dislocation of proximal pole: a case report. Hand (N Y) 6: 333–6. PMC 3153623. PMID 22942861. doi:10.1007/s11552-011-9337-5. 
  8. http://emedicine.medscape.com/article/1238278-treatment

ЛітератураРедагувати