Головчаста кістка
Головчаста кістка[1] (лат. os capitatum; os magnum) — одна з кісток зап'ястка. Зчленовується з третьою п'ястковою кісткою, утворюючи третій зап'ястково-п'ястковий суглоб, другою і четвертою п'ястковими, а також зі човноподібною, півмісяцевою, трапецієподібною і гачкуватою кістками зап'ястка[2]. Гомологічна третій дистальній зап'ястковій кістці плазунів і земноводних.
| Головчаста кістка | |
|---|---|
_01_palmar_view.png) Ліва рука спереду (з боку долоні). Головчаста кістка виділена червоним. | |
 Ліва головчаста кістка. Ліворуч: ліктьова поверхня (з боку мізинця). Праворуч: променева поверхня (з боку великого пальця) | |
| Деталі | |
| Ідентифікатори | |
| Латина | Os capitatum; os magnum |
| MeSH | D051224 |
| TA98 | A02.4.08.011 |
| TA2 | 1258 |
| FMA | 23727 |
| Анатомічна термінологія | |
Будова ред.
Головчаста кістка є найбільшою із зап'ясткових кісток[3] (звідси і її друга латинська назва os magnum — «велика кістка»), розташовується в дистальному ряді. Дистальна поверхня зчленовується з третьою п'ястковою кісткою (середнього пальця), латеральна чи ліктьова — з гачкуватою кісткою, променева чи медіальна — з трапецієподібною кісткою, проксимально вона прилягає до півмісяцевої і човноподібної кісток[4] . Проксимальна частина кістки округла і називається головкою головчастої кістки (caput ossis capitati): нею вона входить у порожнину, утворену півмісяцевою та човноподібною кістками. Дистальна частина називається тілом (corpus ossis capitati), а звужена ділянка між проксимальною і дистальною частинами — шийкою (collum ossis capitati)[2].
У деяких випадках головчаста кістка зчленовується не з третьою, а з другою п'ястковою кісткою (вказівного пальця)[3].
Поверхні ред.
- Верхня поверхня (facies superior) — кругла, гладка, зчленовується з півмісяцевою кісткою[2].
- Нижня поверхня (facies inferior) — розділена двома гребенями на три грані, якими зчленовується з другою, третьою та четвертою п'ястковими кістками, грань для третьої зап'ясткової є найбільшою[2].
- Дорсальна поверхня (facies dorsalis) — широка і шерехата[2].
- Долонна чи передня поверхня (facies palmaris) — вузька, округла і шерехата, до неї кріпляться зв'язки та частина привідного м'яза великого пальця.
- Бічна чи латеральна поверхня (facies lateralis) — зчленовується з трапецієподібною кісткою маленькою гранню на передньо-нижньому куті, за якою є шерехата заглибина для кріплення міжкісткових зв'язок. Вище розташовується глибока шерехата борозна, що утворює частину шийки і служить для кріплення зв'язок; вище вона обмежена гладкою вигнутою поверхнею, що зчленовується з човноподібною кісткою[2].
- Присередня чи медіальна поверхня (facies medialis) — зчленовується з гачкуватою кісткою гладкою увігнутою видовженою гранню, що займає її задню і верхню частини; спереду вона шерехата для кріплення міжкісткової зв'язки[2].
Функції ред.
Разом з іншими зап'ястковими кістками бере участь в утворенні кісткової основи руки[4] , уможливлює рух зап'ястка у поздовжній (парасагітальній) і поперечній (фронтальній) площині. Як писав доктор Г. А. Герріс у «Британському медичному журналі» у 1944 р., «міцність конструкції руки людини зосереджена в променевій кістці, великому, вказівному і середньому пальцях». Саме цим пояснюється те, що головчаста кістка є найбільшою: це необхідно для витримання навантажень, які зазнає середній палець.
Розвиток ред.
Осифікація головчастої кістки починається у віці 1-5 місяців[5].
Клінічне значення ред.
Завдяки центральному положенню головчастої кістки її переломи трапляються рідко: всього у 1,3 % випадків всіх переломів п'ясткових кісток, з них ізольовані (не супроводжувані переломами інших кісток) становлять лише 0,3 %, окрім того, переломи часто виявляються незміщеними.
Зазвичай переломи головчастої кістки супроводжують переломи човноподібної[6].
Механізми переломів можуть бути різними: пряме травмування дорсальної поверхні, падіння на долонь при напруженому зап'ястку, падіння на зігнуту руку; причому другий механізм є найчастішим, а третій найрідшим[6].
У разі, якщо рентгенограма не виявить зміщення фрагментів, необхідна іммобілізація гіпсовою пов'язкою або легким зап'ястковим бандажем. Після зняття гіпсу показана фізіотерапія для повернення рухомості зап'ястка і зміцнення його м'язів.
Якщо виявлено зміщення фрагментів, показане хірургічне втручання: фіксація фрагментів гвинтами (наприклад, гвинтами Герберта) або спицями Кіршнера. Безголовковий гвинт має перевагу перед спицею тим, що стягує фрагменти поперек місця зламу і дозволяє раніше почати рух зап'ястком. Зміщення може спричинити пошкодження зв'язки між головчастою і човноподібною кістками, у цьому разі необхідно відповідне лікування[7].
Оскільки кровопостачання головчастої кістки обмежене, у лікувальному процесі можливі ускладнення. Вони можуть проявляти себе розлитим болем при русі, і можуть тривати кілька місяців. Внаслідок браку кровопостачання і неналежному лікуванні є ризик руйнування кістки (аваскулярного некрозу). Найчастішим ускладненням є незрощення, воно трапляється в 19,6-56 % випадків ізольованих переломів головчастої кістки. Своєчасна діагностика важлива для успішного лікування.
Галерея ред.
-
Положення головчастої кістки (виділена червоним). Ліва рука. Анімація. -
Головчаста кістка лівої руки великим планом. Анімація. -
Головчаста кістка лівої руки. Ліктьова поверхня (з боку мізинця) -
Головчаста кістка лівої руки. Променева поверхня (з боку великого пальця) -
Права рука ззаду (тильна поверхня). Великий палець унизу. -
Права рука спереду (долонна поверхня). Великий палець угорі. -
Головчаста кістка (виділена жовтим). Ліва рука. Долонна поверхня. -
Головчаста кістка (виділена жовтим). Ліва рука. Тильна поверхня. -
Поперечний розріз через зап'ясток (долонь угорі, великий палець ліворуч). Головчаста кістка виділена жовтим. -
Поперечний розріз зап'ястка (великий палець ліворуч). Головчаста кістка виділена червоним.
_-_animation01.gif)
_-_animation02.gif)
Примітки ред.
- ↑ Черкасов В. Г. та ін. Кістки кисті // Міжнародна анатомічна термінологія (латинські, українські, російські та англійські еквіваленти) / Під ред. проф. В. Г. Черкасова. — Вінниця : Нова книга, 2010. — P. 43.
- ↑ а б в г д е ж Gray's Anatomy (1918).
- ↑ а б Eathorne, SW (March 2005). The wrist: clinical anatomy and physical examination--an update. Primary care. 32 (1): 17—33. doi:10.1016/j.pop.2004.11.009. PMID 15831311.
- ↑ а б Drake, Richard L.; Vogl, Wayne; Tibbitts, Adam W.M. Mitchell; illustrations by Richard; Richardson, Paul (2005). Gray's anatomy for students. Philadelphia: Elsevier/Churchill Livingstone. ISBN 978-0-8089-2306-0.
- ↑ Balachandran, Ajay; Kartha, Moumitha; Krishna, Anooj; Thomas, Jerry; K, Prathilash; TN, Prem; GK, Libu; B, Krishnan; John, Liza (2014). A Study of Ossification of Capitate, Hamate, Triquetral & Lunate in Forensic Age Estimation. Indian Journal of Forensic Medicine & Toxicology. 8 (2): 218—224. doi:10.5958/0973-9130.2014.00720.8. ISSN 0973-9130. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 18 серпня 2014.
- ↑ а б Sabat, D; Arora, S; Dhal, A (2011). Isolated capitate fracture with dorsal dislocation of proximal pole: a case report. Hand (N Y). 6: 333—6. doi:10.1007/s11552-011-9337-5. PMC 3153623. PMID 22942861.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 23 серпня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Література ред.
- Saladin, Kenneth S. «The Skeletal System.» Anatomy and Physiology. 7th ed. New York: McGraw-Hill, 2015. N. pag. Print. (англ.)
- Harris, H. A. «Fractures Of The Carpal Bones.» The British Medical Journal 2.4367 (1944): 381. JSTOR. Web. 28 Nov. 2016. (англ.)
- Дейкало В.П. Д27 Клиническая анатомия кисти и хирургические доступы. Пособие / В.П. Дейкало, А.Н. Толстик, К.Б. Болобошко. — Витебск : ВГМУ, 2013. — 123 с. — ISBN 978-985-466-639-6. (рос.)