Відкрити головне меню

Голик Олександр Захарович
Народився 16 квітня 1904(1904-04-16)
Мерефа, Харківський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Помер 5 березня 1991(1991-03-05) (86 років)
Київ, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність науковець
Alma mater Інститут народної освіти
Сфера інтересів фізика
Заклад Київський держуніверситет Тараса Шевченка
Посада Ректор Київського університету
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Нагороди Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Олександр Захарович Голик (16 квітня1904, с. Мерефа Харківська область — 5 березня 1991, Київ) — український науковець. Доктор фізико-математичних наук, професор, заслужений діяч науки УРСР. Ректор Київського університету (1951–1955). Член ЦК КПУ у 1952 — 1956 р.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився 16 квітня 1904 р. у селі Мерефа Харківської губернії, тепер Харківської області. У 1931 р. закінчив Інститут народної освіти у м. Дніпропетровську. У 1937 р. захистив кандидатську, у 1950 — докторську дисертацію. Член ВКП(б) з 1939 року.

У 1945 р. він створив лабораторію молекулярної фізики у Інституті фізичної хімії Академії наук УРСР. У Київському університеті створив кафедру і спеціалізацію «молекулярна фізика». Роботи професора Голика були спрямовані на встановлення зв'язків фізичних властивостей рідин з їхньою молекулярною будовою. Відкриті ним ізов'язкісні рідини мають крім наукового, велике практичне значення. Його наукова діяльність пов'язана з фізикою рідин, фазових переходів і критичних явищ, фізикою полімерів та фізикою біологічних об'єктів. Створив лабораторії аеродисперсних систем та фізики полімерів. Завідувач кафедри молекулярної фізики, професор.

У 19511955 рр. — ректор Київського державного університету ім. Тараса Шевченка. У 19581962 рр. — декан Фізичного факультету Київського державного університету ім. Тараса Шевченка.

Керував комісією при Мінвузі СРСР з координації наукових досліджень рідкого стану речовин, був членом науково-технічної ради при Мінвузі УРСР, заступником відповідального редактора Українського фізичного журналу, заснував міжвідомчий збірник «Фізика рідкого стану» і 10 років очолював його редколегію. У період з 1953 по 1970 під його керівництвом було підготовлено і проведено 10 Всесоюзних нарад з фізики рідин.

Був членом Президії обкому профспілки працівників вищої школи і наукових установ Дніпропетровська, член парткому АН УРСР, член парткому Київського університету, вченим секретарем АН УРСР.

Наукові праціРедагувати

Опублікував понад 200 наукових праць. Підготував близько 40 кандидатів та докторів наук.

НагородиРедагувати

Нагороджений 5 орденами та 30 медалями, Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, багатьма грамотами ЦК ВЛКСМ, Мінвузу СРСР та УРСР.

ПосиланняРедагувати