Гойченко Дмитро Данилович
Гойченко Дмитро Данилович (нар. 7 жовтня 1903, Дніпропетровщина, Україна — пом. 8 січня 1993, Сан-Франциско, США) — колишній радянський партійний діяч, один із виконавців Голодомору та його літописців. Автор книги «Красный апокалипсис: сквозь раскулачивание и голодомор. Мемуары свидетеля», виданої після його смерті[2].
| Гойченко Дмитро Данилович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Псевдонім | Dmitry Gay[1] | |||
| Народився |
7 жовтня 1903 Дніпропетровщина, Україна | |||
| Помер |
8 січня 1993 (89 років) Сан-Франциско, США | |||
| Громадянство |
 СРСР США | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | державний діяч, письменник | |||
| Мова творів | російська | |||
|
| ||||
Життєпис ред.
Народився 7 жовтня 1903 року на Дніпропетровщині.
Працював на різних дрібних посадах у радянських органах влади. Під час Голодомору 1932—1933 років Гойченко втратив обох батьків. В роки Голодомору йому так само не вистачало продуктів харчування, проте сильного голодування він не зазнав. Навпаки, Гойченко був мобілізований для реквізицій продовольства і мимоволі виявився причетним до насильства[3].
Пізніше був заарештований НКВС, провів три роки у тюрмі, де у 1937 році піддавався тортурам та поневірянням[2]. В ув'язненні зробив свої перші записи, які лягли в основу спогадів, описаних в мемуарах. Свої спогади Гойченко записав наприкінці 1940-х — на початку 1950-х років[3][4].
У 1949 році емігрував до США, де опинився в православному монастирі в Сан-Франциско. Після його смерті 8 січня 1993 року, частина його особистого архіву було передано до кармелітського монастиря, розташованого у місті Сан-Рафаель.
Літературний доробок ред.
У 1994 році рукописи Гойченко було випадково знайдено в емігрантському архіві при церкві Фатімської Божої матері у Сан-Франциско. Ці рукописи вперше опубліковано 2006 року у Всеросійській мемуарній бібліотеці видавництва «Русский путь» з ґрунтовною післямовою та коментарями Павла Проценка[5][6]. Усі три книги Дмитро Гойченко написав наприкінці 1940-х — початку 1950-х років за гарячими слідами пережитого, з використанням записів, винесених із тюрми[7].
У 2012 році видавництвом А-ба-ба-га-ла-ма-га була опублікована книга «Красный апокалипсис: сквозь раскулачивание и голодомор. Мемуары свидетеля», заснована на мемуарах Гойченко. Автор дає детальний опис подій Голодомору, зокрема у південно-східних областях, Одесі, Києві та Київщині, часто посилається у спогадах на свідчення очевидців та чутки. З особливою силою та ясністю зображує травматичні ситуації, свідком яких став або про які чув від інших людей. Подекуди робить глибокі висновки, що стосуються причин та наслідків трагедії[3].
На відміну від художніх творів Барки чи Багряного, в історичній мемуарній літературі практично не збереглося настільки детальних, як у цій книзі, описів людиноненависницького комуністичного режиму[8].
Примітки ред.
- ↑ Гойченко, Д. Д. (2013). Красный апокалипсис: сквозь раскулачивание и голодомор. Мемуары свидетеля (PDF) (рос.). Київ: А-ба-ба-га-ла-ма-га. с. 8. ISBN 978-617-585-039-8.
- ↑ а б Комуніст сповідався у Голодоморі. Радіо Свобода. 24 листопада 2012. Процитовано 26 листопада 2023.
- ↑ а б в Огієнко, Віталій. Посттравматичний стресовий синдром і колективна травма в особистих наративах свідків Голодомору. Український інститут національної пам'яті. Процитовано 26 листопада 2023.
- ↑ Чи готовий світ почути правду про Голодомор?. Дзеркало тижня. 24 листопада 2018. Процитовано 26 листопада 2023.
- ↑ Гойченко, Дмитрий Данилович (2006). Сквозь раскулачивание и голодомор: свидетельство очевидца (рос.). Русский путь. ISBN 978-5-85887-244-3.
- ↑ Красный апокалипсис: Сквозь раскулачивание и голодомор. Чтиво – електронна бібліотека. Процитовано 26 листопада 2023.
- ↑ У Києві видали «сповідь» одного з виконавців Голодомору. УНІАН. 23 листопада 2012. Процитовано 26 листопада 2023.
- ↑ Гойченко, Д. Д. (2013). Красный апокалипсис: сквозь раскулачивание и голодомор. Мемуары свидетеля (PDF) (рос.). Київ: А-ба-ба-га-ла-ма-га. с. 8. ISBN 978-617-585-039-8.