Глібов Григорій Миколайович
Григорій Миколайович Глібов (1856–1930) — громадський діяч і політик, член III Державної думи від Чернігівської губернії.
| Григорій Глібов | |
 | |
| Народження: | 9 січня 1856 |
|---|---|
| Смерть: |
31 травня 1930 (74 роки) Берлін, Німецька імперія |
| Поховання: | Православний цвинтар Тегель |
| Країна: | Російська імперія |
| Освіта: | Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка |
| Шлюб: | Ольга Яківна Тарновська |
| Нагороди: | Орден Святого Станіслава 2-й ст. Орден Святого Володимира 4 ступеня Орден Святого Володимира 3 ступеня |
Біографія ред.
Народився 9 січня 1856 року. Походив із родини дворян Глібових. Землевласник Чернігівського повіту (мав 742 десятини).
Здобув освіту у Катковському ліцеї в Москві (1874)[1], а згодом вступив на юридичний факультет Київського університету, причому був удостоєний золотої медалі за твір з російського державного права. Також слухав лекції на фізико-математичному факультеті Санкт-Петербурзького університету.
Після закінчення університету оселився у своєму маєтку в Чернігівському повіті, присвятивши себе громадській діяльності. Обирався гласним Чернігівського повітового і губернського земства, повітовим предводителем дворянства (1890–1917). Був неодмінним членом у селянських справах присутності з вибору губернського земства, був виборцем до Державної ради від чернігівського дворянства. Дослужився до чину дійсного статського радника (1905), з 1906 року перебував у придворному званні камергера.
У 1907 році був обраний членом Державної думи від з'їзду землевласників Чернігівської губернії. Входив до фракції октябристів, з 4-ї сесії — до російської національної фракції. Був членом комісій: із переселенських справ, із Наказів та розпорядчої. 19 квітня 1911 року відмовився від звання члена Державної думи через справу про крадіжку приладу на авіаційній виставці в Санкт-Петербурзі. Оглядаючи виставку, він захопив із собою («у нападі душевного розладу») один із виставлених приладів[2]. Поспішно виїхав за кордон[3]. Потім був зарахованим до Відомства установ імператриці Марії. Повернувся на батьківщину через рік, жив у Києві, у 1913 p. придбав садибу Трубецьких на Липках. Також збудував замок у Чернігові, відомий як «Садиба Глібова» у неоготичному стилі.
З 1918 року перебував на еміграції в Німеччині. Помер 31 травня 1930 року в Берліні. Похований на кладовищі Тегель.
Родина ред.
Був одружений (з 25 квітня 1886 року) з Ольгою Яківною Тарновською (1864- 1941)[4], дочкою поручника Якова Васильовича Тарновського (нар. 1825) від шлюбу з Людмилою Антонівною Коллишко (1837-1897). Їхнє вінчання відбулося в церкві Університету Св. Володимира. Померла в еміграції в Берліні і похована поряд із чоловіком на православному кладовищі Тегель.
Нагороди ред.
- Орден Святого Станіслава 2-й ст. (1893)
- Орден Святого Володимира 4-го ступеня (1900)
- Орден Святого Володимира 3-го ст. (1908)
Примітки ред.
- ↑ Списки бывших и настоящих воспитанников Имп. Лицея в память цесаревича Николая… 2-й год издания. — 1900. — С. 6. Архів оригіналу за 11 жовтня 2017. Процитовано 13 січня 2021.
- ↑ АРХІТЕКТУРНА ЕКЗОТИКА ЧЕРНІГОВА: ПАЛАЦ ГЛІБОВА. ФОТО. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 13 січня 2021.
- ↑ Кирьянов И. К. Думцы после Думы: политика и судьбы, 1917-1976 // Российские парламентарии начала XX века. 2006. Архів оригіналу за 15 жовтня 2017. Процитовано 15 жовтня 2017.
- ↑ Малороссийский родословник. Т. 5. Вып. 1. — Киев, 1996. — С. 42.
Література ред.
- Список цивільним чинам IV класу на 1907. — СПб., 1907. — С. 2238
- Список цивільним чинам четвертого класу. Виправлений по 1 березня 1916 року. — Пг., 1916. — С. 827
- 3-й скликання Державної Думи: портрети, біографії, автографи. — Санкт-Петербург: видання Н. Н. Ольшанського, 1910.
- Державна дума Російської імперії: 1906—1917. [Архівовано 11 червня 2016 у Wayback Machine.] — Москва: РОССПЕН, 2008.
- Російське православне кладовище Тегель в Берліні [Архівовано 23 червня 2021 у Wayback Machine.]