Гленда Фаррелл

акторка

Гленда Фаррелл (англ. Glenda Farrell; 30 червня 1904 — 1 травня 1971) — американська актриса, володарка премії «Еммі».

Гленда Фаррелл
Glenda Farrell Stolen Heaven 1938.jpg
Дата народження 30 червня 1904(1904-06-30)[1][2][…]
Місце народження Енід, Оклахома, США
Дата смерті 1 травня 1971(1971-05-01)[1][2][…] (66 років)
Місце смерті Нью-Йорк, США
Поховання West Point Cemeteryd
Громадянство Flag of the United States.svg США
Професія телеакторка, кіноакторка, акторка театру
Нагороди

Primetime Emmy Award for Outstanding Supporting Actress in a Drama Seriesd (1963)

зірка на голлівудській Алеї слави[d]

IMDb ID 0268225
CMNS: Гленда Фаррелл у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Гленда Фаррелл народилася в Оклахомі 30 червня 1904 року в родині Вілгельміни і Чарльза Фаррелла. Її акторська кар'єра почалася ще в семирічному віці на театральній сцені, де вона зіграла роль маленької Еви в постановці «Хатина дядька Тома». За роки досвіду любов до акторського мистецтва стала настільки висока, що Гленда кинула навчання і відправилася в турне з однією з театральних компаній, а незабаром і дебютувала на Бродвеї.

У 1921 році Гленда вийшла заміж за сценариста Томаса Річардса, від якого народила сина Томмі Фаррелла, який пішов по стопах матері і став актором. Їх шлюб розпався в 1929 році, а в 1941 вона вийшла заміж за доктора Генрі Росса, з яким провела у шлюбі до кінця життя.

Кінокар'єраРедагувати

Її голлівудська кар'єра стартувала в кінці ери німого кіно, після того, як в червні 1930 року Фаррелл підписала контракт з кінокомпанією «First National Pictures». Кінодебют Фаррелл відбувся через рік у фільмі «Маленький Цезар». Незабаром вона підписала контракт з «Warner Bros.» і в наступні пару років з'явилася більш ніж в 20 фільмах кіностудії. Гленда Фаррелл, поряд з Джоан Блонделл, з якою вона часто знімалася, стала однією з перших кіноакторок на зорі звукового кіно, які втілили на екранах образ запаморочливої ​​блондинки.

У 1930-х роках Гленда з'явилася в таких фільмах, як «Леді на день» (1933), «Таємниця музею воскових фігур» (1933), «Велике потрясіння» (1934), «Золотошукачі 1935 го» (1935), «Золотошукачі 1937 го» (1936), «Готель „Голлівуд“» (1937) і багатьох інших. Гленда Фаррелл стала однією з найбільш плідних актрис «Warner Bros.», закріпивши за собою успіх серією фільмів про дівчину-репортера Торч Блейн, роль якої вона виконала в семи фільмах. Після Фаррелл ця роль дісталася Лолі Лейн, а потім Джейн Вайман, які лише раз з'явилися в цьому образі на екранах. Після завершення контракту з «Warner Bros.» в 1939 році, Фаррелл знову повернулася на театральну сцену, де на її думку вона могла більшою мірою розкритися і проявити свою індивідуальність.

У 1940-х роках популярність Гленда, як і її кар'єра в кіно, пішла на спад. У наступні роки вона з'явилася всього в декількох фільмах, в тому числі в «Дівчина в рожевій сукні» (1955) і «Кузени, що цілуються» (1964), а в більшій мірі знімалася на телебаченні, де в 1963 році отримала премію «Еммі» за свою роль в телесеріалі «Бен Кейсі».

У 1969 році у Фаррелл був діагностований рак легені, але не дивлячись на це вона ще протягом року продовжувала грати на Бродвеї, поки в листопаді 1970 була змушена назавжди розпрощатися з акторською кар'єрою. Гленда Фаррелл померла 1 травня 1971 року у віці 66 років у своєму будинку в Нью-Йорку. Її чоловік Генрі Росс помер у 1991 році і був похований поруч з нею.

За свій внесок в кіноіндустрію вона удостоєна зірки на Голлівудській алеї слави.

Вибрана фільмографіяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б Internet Broadway Database — 2000.