Гленда Фаррелл

американська акторка

Гленда Фаррелл (англ. Glenda Farrell; 30 червня 1904 — 1 травня 1971) — американська акторка, володарка премії «Еммі».

Гленда Фаррелл
Glenda Farrell Stolen Heaven 1938.jpg
Дата народження 30 червня 1904(1904-06-30)[1][2][…]
Місце народження Енід, Оклахома, США
Дата смерті 1 травня 1971(1971-05-01)[1][2][…] (66 років)
Місце смерті Нью-Йорк, США
Поховання
Громадянство Flag of the United States.svg США
Професія телеакторка, кіноакторка, акторка театру
Нагороди
IMDb ID 0268225
CMNS: Гленда Фаррелл у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Гленда Фаррелл народилася в Оклахомі 30 червня 1904 року в родині Вілгельміни і Чарльза Фаррелла.

Акторську кар'єру почала в 7 років на театральній сцені, де зіграла маленьку Еву в постановці «Хатина дядька Тома». Роки потому Гленда кинула навчання і вирушила в турне з однією з театральних компаній, а незабаром дебютувала на Бродвеї.

У 1921 році Фаррелл одружилася зі сценаристом Томасом Річардсом. Народила сина Томмі Фаррелла, який теж став актором. Шлюб розпався в 1929 році, а в 1941 Фаррелл пошлюбила доктора Генрі Росса, з яким залишилася до кінця життя.

Кінокар'єраРедагувати

Фаррелл почала кар'єру в Голлівуді в кінці ери німого кіно, в червні 1930 року підписавши контракт з кінокомпанією «First National Pictures». Дебютувала в кіно через рік у картині «Маленький Цезар». Незабаром підписала контракт з «Warner Bros.» і в наступні кілька років з'явилася в понад 20 фільмах кіностудії. Гленда Фаррелл, поряд з Джоан Блонделл, з якою вона часто знімалася, стала однією з перших кіноакторок на зорі звукового кіно, які втілили на екранах образ запаморочливої ​​блондинки.

У 1930-х Фаррелл з'явилася в таких фільмах, як «Леді на день» (1933), «Таємниця музею воскових фігур» (1933), «Велике потрясіння» (1934), «Золотошукачі 1935 го» (1935), «Золотошукачі 1937 го» (1936), «Готель „Голлівуд“» (1937) і багатьох інших. Гленда Фаррелл стала однією з найбільш плідних акторок «Warner Bros.», закріпивши за собою успіх серією фільмів про репортерку Торч Блейн, яку вона втілила в семи фільмах. Після Фаррелл цю роль виконували Лолі Лейн, а потім Джейн Вайман, які лише раз з'явилися в цьому образі на екранах. Після завершення контракту з «Warner Bros.» в 1939 році Фаррелл знову повернулася на театральну сцену, де могла більшою мірою розкритися і проявити свою індивідуальність.

У 1940-х роках популярність і кінокар'єра Фаррелл і пішли на спад. У наступні роки вона з'явилася всього в кількох фільмах, серед яких «Дівчина в рожевій сукні» (1955) і «Кузени, що цілуються» (1964), а більшою мірою знімалася на телебаченні, де в 1963 році отримала премію «Еммі» за роль в телесеріалі «Бен Кейсі».

У 1969 році Фаррелл діагностоувалм рак легені, але попри це вона ще протягом року продовжувала грати на Бродвеї, поки в листопаді 1970 не була змушена назавжди розпрощатися з акторською кар'єрою.

Гленда Фаррелл померла 1 травня 1971 року у віці 66 років у своєму будинку в Нью-Йорку. Її чоловік Генрі Росс помер у 1991 році і був похований поруч з нею.

За свій внесок в кіноіндустрію Гленда Фаррелл удостоєна зірки на Голлівудській алеї слави.

Вибрана фільмографіяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б Internet Broadway Database — 2000.