Вікіпедія

Глейбман Єва Вольфівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Глейбман.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Паверман.

Єва Вольфівна Глейбман (уроджена Паверман; нар.. 1921, Бєльці) — молдавська радянська лінгвістка.

Глейбман Єва Вольфівна
Народилася 16 квітня 1920(1920-04-16)
Бєльці, Румунське королівство
Померла 9 березня 2014(2014-03-09) (93 роки)
Хайфа, Ізраїль
Діяльність мовознавиця, викладач лінгвістики
Alma mater ЧНУ імені Юрія Федьковича

Життєпис ред.

Закінчила відділення французької мови філологічного факультету Чернівецького університету в 1952 році. Викладала французьку та англійську мови в бельських середніх школах (1952—1956). З 1956 року протягом 40 років працювала на кафедрі французької філології Бельського державного педагогічного інституту імені Аліку Руссо (з 1970 року — доцент)[1][2]. Дисертацію кандидата філологічних наук за темою «Словотворення і формотворення в аппликативній моделі (на матеріалі французької мови)» захистила у 1969 році (опублікована у збірнику «Проблеми структурної лінгвістики», 1972, і французькою мовою в книзі «S. K. Saumjan et la grammaire générative applicative», 1974).

З 1992 року Єва Глейбман мешкає у Ізраїлі.

Наукова діяльність ред.

Автор робіт з граматичної будови та словотворення французької та румунської мов, співавторка молдавсько-французького словника (1978)[3][4].

Нагороди та визнання ред.

Відмінник народної освіти Молдавської РСР.

Родина ред.

  • Чоловік — Хаїм (Юхим) Якович Глейбман (1918—?) — фізик, автор методичних робіт з викладання фізики та астрономії в середній школі, праць з розповсюдження радіохвиль в іоносфері та інших питань геофізики[5][6].
    • Син — Андрій Хаїмович Глейбман (нар.. 1950) — вчений у галузі інформатики, науковий співробітник Інституту теоретичної астрономії АН СРСР (Санкт-Петербург), кандидат технічних наук (1988), автор книги «Підготовка таблиць до фотонабору з допомогою СПТАБ» (1985), праць «Синтез програм обробки тексту за прикладами: мова Семпл» (1991), «Автоматизація міркувань про рівняннях: до розкриття фізичних закономірностей» (1992), «Семпл: найпростіша мова для задач штучного інтелекту» (1992)[7].
    • Дочка — Маргарита Хаїмівна Правдіна (нар.. 1947), кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник лабораторії моделювання Інституту теплофізики імені С. С. Кутателадзе в Новосибірську.[8][9]

Монографії ред.

  • R. L Hermitte, H. Wlodarczyk, E. V. Gleibman. S. K. Saumjan et la grammaire générative applicative composition numéro de ce confiée à R. L Hermitte et H. Wlodarczyk (розділ Dérivation et flexion dans la grammaire applicative). Paris: Didier, 1974.
  • Збірник трансформаційних вправ з французької мови для студентів і аспірантів. Кишинів: Державний університет імені в. І. Леніна, 1975.
  • V. I. Banaru, E. I. Banaru, E. V. Gleibman, M. V. Iachim. Dicţionar şcolar moldovenesc-francez: Circa 15000 de cuvinte. Кишинів: Луміна, 1978.
  • Дослідження трансформаційної граматики і словотвору французької мови (з А. Ф. Бондаренко). Кишинів: Штіінца, 1978.
  • Моделювання структури речення: на матеріалі французької мови (з А. Ф. Бондаренко). Кишинів: Штіінца, 1982.
  • Аспекти дієслівної семантики: на матеріалі французької мови. Кишинів: Штіінца, 1983.
  • Семантика складнопідрядного речення: на матеріалі французької мови (з А. Ф. Бондаренко). Кишинів: Штіінца, 1984.
  • Породжувальні та розпізнавальні механізми функціональної граматики (Т. А. Апполонской і В. З. Манолі). Кишинів: Штіінца, 1987.
  • Аспекти лінгвістичного аналізу і практика викладання іноземних мов.

Публікації ред.

  • Gleibman, E. V. Ducháček, Otto. Le champ conceptuel de la beauté en français moderne. Sborník prací Filozofické fakulty brněnské univerzity. A, Řada jazykovědná. 1963, vol. 12, iss. A11, pp. 201—204.
  • Глейбман, Е. В. Словотвір і формо-утворення в аппликативной граматиці // Проблеми структурної лінгвістики. 1971. — М., 1972. — С. 213—244.

Примітки ред.

  1. ↑ Наш вклад. Архів оригіналу за 26 лютого 2015. Процитовано 29 березня 2019.
  2. ↑ Catedra de filologie franceza. Архів оригіналу за 26 лютого 2015. Процитовано 29 березня 2019.
  3. ↑ Бібліографія Е. В. Глейбман. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019.
  4. ↑ Contribuţii ştiinţifice ale profesorilor Facultăţii Limbi şi Literaturi Străine (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 серпня 2014. Процитовано 29 березня 2019.
  5. ↑ The Gleibman Family from Moldova. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019.
  6. ↑ CONTRIBUŢII ŞTIINŢIFICE ALE PROFESORILOR FACULTĂŢII TEHNICĂ, FIZICĂ, MATEMATICĂ ŞI INFORMATICĂ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 серпня 2014. Процитовано 29 березня 2019.
  7. ↑ Бібліографія А. Х. Глейбмана. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 12 червня 2022.
  8. ↑ Вихрові млини. Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 29 березня 2019.
  9. ↑ Математический конкурс. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 29 березня 2019.
  Це незавершена стаття про мовознавця чи мовознавицю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Глейбман_Єва_Вольфівна&oldid=36568069