Герман Бауер
Герман Бауер (нім. Hermann Bauer; 22 липня 1875, Кенігсберг — 11 лютого 1958, Ессен) — німецький військово-морський діяч, адмірал запасу (30 листопада 1928).
| Герман Бауер | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Hermann Bauer | ||||||||||||||||||||
| Народився | 22 липня 1875[1][2] Кенігсберг, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1] | |||||||||||||||||||
| Помер | 11 лютого 1958[1] (82 роки) Ессен, Дюссельдорф, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН[1] | |||||||||||||||||||
| Країна |  Німеччина | |||||||||||||||||||
| Діяльність | військовий історик, підводник, письменник-документаліст, мистецтвознавець | |||||||||||||||||||
| Знання мов | німецька | |||||||||||||||||||
| Учасник | Перша світова війна | |||||||||||||||||||
| Військове звання |  Адмірал запасу | |||||||||||||||||||
| Діти | Макс-Герман Бауер[3] | |||||||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||||||
Біографія
ред.9 квітня 1892 року вступив у кайзерліхмаріне. Учасник Першої світової війни, до 4 червня 1917 року — командувач підводними човнами. З 24 липня 1917 року — командир великого лінкора «Вестфалія», з 5 серпня 1918 року — «Імператор», незадовго до кінця війни одночасно командував великими лінкорами «Ольденбург» і «Нассау». Після демобілізації армії залишений в рейхсмаріне. 30 листопада 1928 року вийшов у відставку. 25 липня 1939 року переданий в розпорядження крігсмаріне, проте не отримав призначення.
На похороні Бауера виголосив промову Карл Деніц.[4]
Нагороди
ред.- Столітня медаль (22 березня 1897)
- Орден Святої Анни 3-го класу (Російська імперія)
- Орден Червоного орла 4-го класу (5 вересня 1909)
- Орден Вюртемберзької корони
- лицарський хрест (12 квітня 1913)
- почесний хрест з мечами
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Ганзейський Хрест (Гамбург і Любек)
- Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург) 2-го і 1-го класу
- Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 2-го класу
- Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою
- Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (10 червня 1916)
- Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами (Фінляндія; 19 травня 1918)
- Орден Корони (Пруссія) 2-го класу з мечами (31 травня 1918)
- Морський нагрудний знак «За поранення» в чорному
- Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (5 років)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
Бібліографія
ред.- Als Führer der U-Boote im Weltkrieg. Koehler & Amelang Verlag, Leipzig 1942.
- Reichsleitung und U-Bootseinsatz 1914 bis 1918. Klosterhaus Verlag, Lippoldsberg 1956.
Примітки
ред.- ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #123495350 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 281. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1
- ↑ Karl Dönitz - DER SPIEGEL 9/1958. www.spiegel.de. Архів оригіналу за 16 квітня 2019. Процитовано 11 серпня 2020.
Література
ред.- Dermot Bradley (Hrsg.): Deutschlands Generale und Admirale. Die militärischen Werdegänge der See-, Ingenieur-, Sanitäts-, Waffen- und Verwaltungsoffiziere im Admiralsrang. Teil 1: Hans H. Hildebrand, Ernest Henriot: Deutschlands Admirale 1849—1945. Band 1: A–G (Ackermann bis Gygas). Biblio Verlag, Osnabrück 1988, ISBN 3-7648-2480-8.
- Rangliste der Kaiserlich Deutschen Marine, Hrsg.: Marinekabinett, Ernst Siegfried Mittler und Sohn, Berlin 1918, S. 14
Посилання
ред.- Фотографії і нагороди Бауера. [Архівовано 27 серпня 2021 у Wayback Machine.]