Герич Василь Іванович
Василь Іванович Герич (3 жовтня 1991, м. Перечин, Закарпатська область — 5 червня 2022) — український військовослужбовець, старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Василь Герич Василь Іванович Герич | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Старший лейтенант | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження | 3 жовтня 1991 м. Перечин, Закарпатська область | ||||
| Смерть | 6 червня 2022 (30 років) (бойові дії) | ||||
| Національність | українець | ||||
| Alma Mater | Ужгородський національний університет (заочно) | ||||
| Псевдо | «Гера» | ||||
| Військова служба | |||||
| Приналежність |  Україна | ||||
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | ||||
| Рід військ |  Гірська піхота | ||||
| Формування | |||||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | ||||
| Нагороди та відзнаки | |||||
| |||||
Життєпис
ред.Народився 3 жовтня 1991 року в місті Перечині на Закарпатті. Батько працював на лісохімкомбінаті, мати — бухгалтером у місцевому колгоспі, (нині — діловод районної лікарні ветеринарної медицини)[1].
Навчався в спеціалізованому футбольному класі Ужгородської загальноосвітньої школи № 20. Після школи вступив на факультет фізкультури Ужгородського національного університету (заочно)[1].
Пройшов строкову військову службу. 2012 року повернувся до війська вже контрактником. Служив у 1-й роті 15-го окремого гірсько-штурмового батальйону, що розташований в Ужгороді. У складі підрозділу здобув друге місце на навчаннях «Перспектива-2012», був відзначений нагородним годинником від Міністра оборони України як кращий командир відділення. Захищав честь батальйону в різних спортивних змаганнях, привозячи до Ужгорода грамоти і медалі[1].
2014 року став на захист України: разом із добровольцями батальйону «Айдар» брав участь у боях за населені пункти Щастя та Металіст, тримав оборону в Луганському аеропорту. Узимку 2015 року під Дебальцевим дістав поранення в плече[1].
2017 року пройшов навчання на 4-місячних курсах при Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові, отримав первинне офіцерське звання «молодший лейтенант» і призначений командиром взводу 1-ї роти[1].
2018 року Василь разом із земляком Олександром Гондою під ворожим обстрілом витягли повзком через поля загиблого ротного, капітана Георгія Ольховського, в якого поцілив російський снайпер. Навесні 2019 року переніс хірургічну операцію і деякий час проходив службу в Ужгороді. Одружився, згодом у родині народилася донька. 2020 року повернувся на фронт[1].
Із початком широкомасштабного російського вторгнення брав участь у боях за Волноваху. 13 березня 2022 року був поранений в ногу осколком танкового снаряду[1].
Загинув 5 червня 2022 року внаслідок бомбового удару російської авіації[1][2].
Похований в рідному місті на Алеї Слави[1].
Нагороди
ред.- орден Богдана Хмельницького II ступеня (20 вересня 2024, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[3];
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (19 березня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4];
- медаль «За військову службу Україні» (17 червня 2016) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5];
- медаль «Захиснику Вітчизни» (8 травня 2015)[6];
- відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» (17 лютого 2016)[7];
- нагрудний знак «Срібний Едельвейс»[1].
Вшанування пам'яті
ред.На честь Василя Герича названо одну з вулиць міста Перечина[1].
2023 року в Перечині відбувся перший футбольний турнір пам’яті Василя Герича[1].
Примітки
ред.- ↑ а б в г д е ж и к л м н Олександр Гаврош (29 серпня 2023). Закарпатський штурмовик із позивним «Гера». Закарпаття онлайн.
- ↑ Олександр Бодня (6 червня 2022). На війні загинув військовий із Закарпаття Василь Герич. Суспільне Ужгород.
- ↑ Указ Президента України від 20 вересня 2024 року № 641/2024 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 19 березня 2022 року № 149/2022 «Про відзначення державними нагородами України [Архівовано 20 березня 2022 у Wayback Machine.]»
- ↑ Указ Президента України від 17 червня 2016 року № 258/2016 «Про відзначення державними нагородами України [Архівовано 3 квітня 2022 у Wayback Machine.]»
- ↑ Указ Президента України від 8 травня 2015 року
- ↑ Указ Президента України від 17 лютого 2016 року № 53/2016
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |