Відкрити головне меню

Герберт Еміль Шульце (нім. Herbert Emil Schultze; 24 липня 1907, Кіль, Німецька імперія — 3 червня 1987, Лондон, Велика Британія) — німецький офіцер-підводник, корветтен-капітан крігсмаріне (1 квітня 1943), капітан-цур-зеє бундесмаріне. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Герберт Шульце
нім. Herbert Schultze
Bundesarchiv Bild 101II-MW-3520E-26A, Herbert Emil Schultze.jpg
Прізвисько Vaddi
Народився 24 липня 1909(1909-07-24)[1]
Кіль, Німеччина
Помер 3 червня 1987(1987-06-03) (77 років)
Герефорд, Велика Британія[1]
Поховання Вільгельмсгафен
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність солдат
Alma mater Військово-морська академія Мюрвіка[d] (28 березня 1933)[1]
Володіє мовами німецька
Учасник Друга світова війна і Битва за Атлантику
Військове звання Корветтен-капітан[2] і Капітан-цур-зее
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Пам'ятна Олімпійська Медаль
Хрест «За військові заслуги» (Італія)
Нагрудний знак підводника

Зміст

БіографіяРедагувати

Шульце народився в портовому місті Кіль і вже в дитинстві цікавився човнами і моторами. У 1930 році він вступив в рейхсмаріне. На легкому крейсері «Емден» він відправився в похід навколо світу (1 грудня 1930 — 8 грудня 1931).

Після проходження курсу підвищення кваліфікації, з 31 січня 1938 року — командир підводного човна U-2 (тип II-A), а з 22 квітня 1939 року — U-48. Його човен вважався найбільш везучим човном Крігмаріне. Шульце зробив на ній 5 походів (загалом 135 днів у морі). Під час свого другого походу Шульце потопив 5 кораблів за 6 днів, серед яких був найбільший у світі танкер «Еміль Мігует» (14 115 брт).

З жовтня 1940 року — заступник командира 7-ї флотилії в Сен-Назарі.

З 17 грудня 1940 року — знову командир U-48, здійснив на ній ще 3 походи (загалом 93 дня в морі).

З 27 липня 1941 року — командир 3-ї підводної флотилії в Ла-Рошелі.

В травні 1942 року Шульце був переведений офіцером Адмірал-штабу в штаб групи ВМС «Північ», а в грудні 1942 року — в штаб командувача підводного флоту.

З травня 1944 року — начальник відділу військово-морського училища в Мюрвіку.

Всього за час бойових дій Шульце потопив 26 кораблів (загальна водотоннажність — 169 709 брт) і пошкодив 1 корабель (9 456 брт).

Після капітуляції він був призначений союзниками командиром батальйону, потім командиром військово-морського училища в Мюрвіку і табору військовополонених «Heinz Krey». У листопаді 1945 року Шульце став цивільним директором військово-морських споруд у Фленсбург-Мюрвіку.

З липня 1956 до вересня 1968 року служив у бундесмаріне.

ОсобистістьРедагувати

Кілька разів Шульце по радіо попереджав британців про потоплення суден і тим самим врятував життя багатьох моряків, чим заслужив повагу з боку противника.

Звання[3]Редагувати

Нагороди[3]Редагувати

Міжвоєнний періодРедагувати

Друга світова війнаРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.78-79 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2.
  • Busch/Röll: Der U-Boot-Krieg Band 1 U-Boot-Kommandanten ISBN 3-8132-0490-1
  • Busch/Röll: Der U-Boot-Krieg Band 2 U-Boot-Bau und Werften ISBN 3-8132-0512-6
  • Busch/Röll: Der U-Boot-Krieg Band 3 U-Boot-Erfolge ISBN 3-8132-0513-4
  • Busch/Röll: Der U-Boot-Krieg Band 4 U-Boot-Verluste ISBN 3-8132-0514-2
  • Busch/Röll: Der U-Boot-Krieg Band 5 Ritterkreuzträger ISBN 3-8132-0515-0
  • Jochen Brennecke: Jäger-Gejagte ISBN 3-7822-0084-5
  • Hildebrand/Röhr/Steinmetz : Die deutschen Kriegsschiffe, Koehlers-Verlagsgesellschaft mbH Herford