Герануш (Наргіз) Аршакян (вірм. Հերանուշ (Նարգիզ) Արշակեան; нар. 28 липня 1887, Стамбул — пом. 27 березня 1905, там же) — вірменська поетеса[1].

Герануш Аршакян
вірм. Հերանուշ Արշակյան
Հերանուշ Արշակյան.jpg
Народилася 28 липня 1887(1887-07-28)
Стамбул, Османська імперія
Померла 27 березня 1905(1905-03-27) (17 років)
Стамбул, Османська імперія
·туберкульоз
Підданство Османська імперія
Національність Armenians in the Ottoman Empired
Діяльність поэтесса
Знання мов західновірменськаd
Батько Акоп Аршакян

ЖиттєписРедагувати

Народилася Герануш Аршакян у 1887 році в стамбульському районі Бешикташ, що в Туреччині. Батько — громадський діяч вірменської громади, помер, коли Герануш було три роки. У віці 10 років Герануш вступила до французької гімназії в районі Бакиркей, потім перевелася через півтора року до вірменської школу Макрухян у Бешикташі[1].[2][3].

Вчителі Аршакян захоплювалися творами дівчини, однак за порадою лікарів їй довелося переїхати знову, вже за місто. Вона виїхала до району Єдикуле, на ферму. До наших днів дійшов невеликий цикл віршів Аршакян, оповідань і кілька листів. У поезії поетеси відбивалися різні мрії, мрії і спогади, які, на думку літературознавців, обумовлювалися почуттям ранньої смерті батька і злиднів, посилених лікуванням від туберкульозу[2]. Джерелом натхнення для неї служили пейзажі околиць. У своїх спогадах вона писала[1].:

Зелені поля. Бачу я Константинополь з його вічно квітучими районами. За ним пагорби і гори, приховані туманом, і прекрасне Мармурове море, що колишеться під вогняними променями сонця.

Герануш раптово померла у 17-річному віці від туберкульозу 27 березня 1905 року. Її твори були опубліковані в газеті «Цагіг» (Квітка) вже після смерті поетеси[1]. У 1910 році Грант Назарянц опублікував книгу про життя і творчість Герануш Аршакян[4]. Твори її було перевидано в радянському Союзу у 1956 році в збірнику «Сльози душ», а в 2018 році за мотивами її творів в Сербії був поставлений спектакль «Знайдемо в товариші те, чого у нас немає» театральною трупою зі Стамбула «Hangardz»[5].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Stepanian, Karnig Կենսագրական բառարան. Dictionary of Biographies. Yerevan: Soviet Writers, 1973. — 157 с. (вірм.)
  2. а б V. A. Gabrielyan. Հերանուշ Արշակյան (Ծննդյան 85-ամյակի առթիվ) [Архівовано 25 листопада 2020 у Wayback Machine.]. — Պատմա-բանասիրական հանդես, 1971. — С. 115—126.
  3. Simon Hagopian, (Սիմէոն Յակոբեան) Հերանուշ Արշակեան — Կեանք ու Բանաստեղծութիւնները, Vienna (Վիեննա), Mekhitarist Press (Մխիթարեան Տպարան), 1922
  4. Hrand Nazariantz, Հերանոյշ Արշակեան: Իր կեանքը եւ բանաստեղծութիւնները, Constantinople, Tēr-Nersēsean, 1910
  5. Грандиозный успех армянской труппы на фестивале в Сербии [Архівовано 22 березня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)

ЛітератураРедагувати

У Вікіджерелах є оригінали текстів
  • Հոգիներուն արցունքը, Երևան, 1956, 48 էջ:
  • Լուսնյակ (բանաստեղծություններ, արձակ), Երևան, 1992, 65 էջ:
  • Լուսնյակ (բանաստեղծություններ, արձակ էջեր, նամակներ), Երևան, 2002, 64 էջ: