Свиридов Георгій Васильович

(Перенаправлено з Георгій Свиридов)

Свиридов Георгій Васильович (16 грудня 1915, Фатеж — 6 січня 1998, Москва) — радянський композитор і піаніст. Народний артист СРСР. Герой Соціалістичної Праці (1975). Лауреат Сталінської премії (1946), Ленінської премії (1960) та Державної премії СРСР (1968, 1980). Нагороджений двома орденами Леніна.

Свиридов Георгій Васильович
рос. Гео́ргий Васи́льевич Свири́дов
Могила композитора Георгия Свиридова.JPG
Основна інформація
Дата народження 3 (16) грудня 1915[1][2]
Місце народження Фатеж, Курська губернія, Російська імперія
Дата смерті 6 січня 1998(1998-01-06)[2] (82 роки)
Місце смерті Москва, Росія
Поховання
Громадянство Російська імперія, РСФРР, СРСР і Росія
Професії композитор, піаніст, кінокомпозитор
Освіта Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова (1941)
Вчителі Дмитро Шостакович
Нагороди
georgysviridov.narod.ru

Життя і творчістьРедагувати

Народився 3 (16) грудня 1915 у Фатежі (Курська губернія) у родині поштового службовця. Батько загинув під час Громадянської війни. В школі його особливо цікавила література та музика - почав самостійно вчитись грати на балалайці, добираючи на слух. Після закінчення музичної школи в Курську вчився в ленінградському 1-му музичному технікумі, а з 1936 — на композиторському факультеті Ленінградської консерваторії, яку закінчив по класу композиції (учився в П. Б. Рязанова та Д. Д. Шостаковича). В 1941 р. мобілізований, пізніше комісований за станом здоров'я. До 1944 р. жив у Новосибірську, куди евакуювали Ленінградську філармонію. В цей час пише воєнні пісні. 1944 р. повертається до Ленінграду.

З 1956 р. жив у Москві; працював у театрі й кіно, в 19621974 рр. секретар правління Союзу композиторів СРСР, одночасно в 1968-73 роках 1-й секретар правління Союзу композиторів РРФСР.

Свої перші твори написав 1935 року - цикл ліричних романсів на вірші О. Пушкіна. Стиль композитора змінювався протягом всього творчого життя : на ранніх етапах творчості писав музику в класичному та романтичному стилях; до 1950-х років в творчості відчутний вплив Д. Шостаковича та П. Хіндеміта; після 1950-х років композитор випрацював власний композиторський стиль.

Дарування композитора, своєрідність його творчої індивідуальності найяскравіше проявила себе в сфері вокальної музики. Камерно-вокальні й вокально-симфонічні твори на слова А. С. Ісаакяна («Країна батьків», поема для тенора й баса з фортепіано, 1950 р.), Р. Бернса (цикл пісень, 1955 р.), С. А. Єсеніна («Поема пам'яті С. Єсеніна» для тенора, хору й симфонічного оркестру, 1955-56 рр.; цикл пісень «У мене батько селянин» для тенора, баритона з фортепіано, 1956 р., і ін.), В. В. Маяковського («Патетична ораторія» для баса, хору й оркестру, 1959 р.; Ленінська премія, 1960 р.), а також хори на слова москвинських поетів (1958, 1967 рр.) окреслюють найважливішу тему творчості композитора — тему Батьківщини.

На основі глибокого прочитання поезії різних епох і народів, насамперед москвинської, Свиридов істотно оновив багато вокальних жанрів. Стиль Свиридова, тісно пов'язаний із традиціями москвинської класичної й радянської музики, надзвичайно самобутній. Значною мірою цей стиль визначає широка опора на селянський фольклор у сполученні з прийомами музичної мови ХХ століття.

Музика Свиридова відрізняється відточеною простотою, народною характерністю пісенних мелодій і гармонічної мови, блиском і барвистістю оркестрового колориту, строгим добором і економією вирізних засобів.

Тенденція до лаконізму, стисканню розмірів творів виявилася в «Курських піснях» (1964), у т. зв. маленьких кантатах «Дерев'яна Русь» (слова С. А. Єсеніна, 1964), «Сніг іде» (слова Б. Л. Пастернака, 1965), «Весняна кантата» (слова Н. А. Некрасова, 1972), у хоровому «Концерті пам'яті А. А. Юрлова» (1973) і ін.

Серед інших творів — музичні комедії, у тому числі «Вогники» (1951), тріо для скрипки, віолончелі й фортепіано (1945; Державна премія СРСР, 1946; 2-я редакція 1955), музика до фільмів і вистав драматичних театрів.

В останні дні свого життя сильно хворів і помер 6 січня 1998 року від зупинки серця.

Почесний громадянин Курська.[3] На його честь названо астероїд.

"Мене запитують: який я? Я москвинська людина! І справа з кінцем. Що ще можна сказати? Я не московит. Тому, що московитом може бути і папуас. І прекрасно він може жити в Московії. І на здоров'я, хай живе. Але москвинська людина - це москвинська людина. У мені тече москвинська кров. Я не вважаю, що я кращий за інших, чудовіший. Але ось я такий, як є - москвинська людина. І цим пишаюся. Я закликаю вас з висоти свого віку (і не майте гніву на мене, що я так кажу): треба пишатися, що ми москвинські люди!" Георгія Свиридова називають голосом народної самосвідомості ХХ ст.

ТвориРедагувати

  • 7 маленьких п'єс для фортепіано (19341935)
  • 6 романсів на слова О.Пушкіна (1935)
  • 7 романсів на слова М.Лермонтова (1938)
  • Концерт для фортепіано з оркестром № 1 (19361939)
  • Камерна симфонія для струнних (1940)
  • з романси на слова О.Блока (1941)
  • Концерт для фортепіано з оркестром № 2 (1942)
  • «Отелло», по трагедії В.Шекспіра (1942)
  • Музична комедія «Розкинулось море широко» (1943)
  • Соната для фортепіано (1944)
  • Романси для голосу й фортепіано на вірші Вільяма Шекспіра (1944-60)
  • Квінтет для фортепіано й струнних (1945)
  • Тріо для фортепіано, скрипки й віолончелі (1945, ред. 1955)
  • Струнний квартет № 1 (19451946)
  • 2 Партити для фортепіано (1946 — ред. 1957, 1960)
  • Струнний квартет № 2 (1947)
  • Дитячий альбом, 17 п'єс для фортепіано (1948 — ред. 1957)
  • Симфонія № 2 (1949/незакінчена)
  • Вокальний цикл «Країна батьків» («Страна отцов») для тенора, баса й фортепіано на вірші А. І. Ісаакяна, складається з 11 романсів (1950)
  • Музична комедія «Вогники» ( «Огоньки» 1951)
  • Ораторія «Декабристи» на слова Олександра Пушкіна і поетів-декабристів (1954-55, не кінчена)
  • Романси для голосу й фортепіано на вірші Роберта Бернса у перекладах Самуїла Маршака (1955)
  • Романс для голосу й фортепіано «Мій батько селянин» («Мой отец крестьянин») на вірші Сергія Єсеніна (1956)
  • Вокально-симфонічна поема «Пам'яті Сергія Єсеніна» (1956)
  • «Патетична ораторія» на слова Володимира Маяковського (1959, Ленінська премія, 1960)
  • Вокальний цикл (поема) «Петербурзькі пісні» для чотирьох співаків-солістів, фортепіано, скрипки й віолончелі на вірші Олександра Блока (1961-69)
  • Музика для камерного оркестру (оркестрова версія Квінтету для фортепіано й струнних 1964)
  • «Курські пісні» для змішаного хору й оркестру, слова народні (1964; Державна премія, 1968)
  • «Пушкінський вінок» для хору з оркестром (1979)
  • Маленька кантата для хору й оркестру «Дерев'яна Русь» на вірші Сергія Єсеніна (1964)
  • Маленька кантата для хору й оркестру «Сніг іде» на вірші Бориса Пастернака (1965)
  • Маленька кантата для хору й оркестру «Смутні пісні» («Грустные песни») на вірші Олександра Блока (1965)
  • Романс «Ці бідні селища» («Эти бедные селенья») для голосу, фортепіано й гобоя на слова федора Тютчева (1965)
  • Сюїта «Час, уперед!» («Время, вперёд!») (1965)
  • «Маленький триптих» (1966)
  • Музика до пам'ятника загиблим на Курській дузі (1973)
  • «Весняна кантата» для хору й оркестру (1972)
  • Хоровий концерт «Пам'яті А. А. Юрлова» для змішаного хору, що співає без слів (1973)
  • Музичні ілюстрації до повісті Олександра Пушкіна «Заметіль» (1974)
  • Кантата «Ода Леніну» на слова Роберта Рождественського для читця, хору й оркестру (1976)
  • «Cast of Russia», поема на слова
  • 7 маленьких п'єс для фортепіано (19341935)
  • 6 романсів на слова О.Пушкіна (1935)
  • 7 романсів на слова М.Лермонтова (1938)
  • Концерт для фортепіано з оркестром № 1 (19361939)
  • Камерна симфонія для струнних (1940)
  • з романси на слова О.Блока (1941)
  • Концерт для фортепіано з оркестром № 2 (1942)
  • «Отелло», по трагедії В.Шекспіра (1942)
  • Музична комедія «Розкинулось море широко» (1943)
  • Соната для фортепіано (1944)
  • Романси для голосу й фортепіано на вірші Вільяма Шекспіра (1944-60)
  • Квінтет для фортепіано й струнних (1945)
  • Тріо для фортепіано, скрипки й віолончелі (1945, ред. 1955)
  • Струнний квартет № 1 (19451946)
  • 2 Партіти для фортепіано (1946 — ред. 1957, 1960)
  • Струнний квартет № 2 (1947)
  • Дитячий альбом, 17 п'єс для фортепіано (1948 — ред. 1957)
  • Симфонія № 2 (1949/незакінчена)
  • Вокальний цикл «Країна батьків» («Страна отцов») для тенора, баса й фортепіано на вірші А. І. Ісаакяна, складається з 11 романсів (1950)
  • Музична комедія «Вогники» («Огоньки» 1951)
  • Ораторія «Декабристи» на слова Олександра Пушкіна і поетів-декабристів (1954-55, не кінчена)
  • Романси для голосу й фортепіано на вірші Роберта Бернса у перекладах Самуїла Маршака (1955)
  • Романс для голосу й фортепіано «Мій батько селянин» («Мой отец крестьянин») на вірші Сергія Єсеніна (1956)
  • Вокально-симфонічна поема «Пам'яті Сергія Єсеніна» (1956)
  • «Патетична ораторія» на слова Володимира Маяковського (1959, Ленінська премія, 1960)
  • Вокальний цикл (поема) «Петербурзькі пісні» для чотирьох співаків-солістів, фортепіано, скрипки й віолончелі на вірші Олександра Блока (1961-69)
  • Музика для камерного оркестру (оркестрова версія Квінтету для фортепіано й струнних 1964)
  • «Курські пісні» для змішаного хору й оркестру, слова народні (1964; Державна премія, 1968)
  • «Пушкінський вінок» для хору з оркестром (1979)
  • Маленька кантата для хору й оркестру «Дерев'яна Русь» на вірші Сергія Єсеніна для тенору і фортепіано (1977)
  • Гімни Батьківщині для хору (1978)
  • 25 хоралів для Баса і фортепіано (1939—1979)
  • «Нічні хмари», кантата на слова Олександра Блока для мішаного хору a cappella (1979)
  • 10 романсів на слова О.Блока (1972—1980)
  • «Ладога», поема для хору на слова A. Прокоф'єва (1980)
  • «Пісні важких часів», концерт для хору a cappella на слова Олександра Блока (1980—1981)
  • «Петербург», вокальна поема (1995)

Пам'ятьРедагувати

 
Памятник Георгию Свиридову в Курську
  • 23 вересня 2005 року в Курську відкрито пам'ятник композитору, на якому висічені слова: «Воспеть Русь, где Господь дал и велел мне жить, радоваться и мучиться»[4].
  • Ім'я Г. Свиридова носить астероїд 4075 Sviridov, школа мистецтв у Санкт-Петербурзі та кілька музичних шкіл Москви і Підмосков'я.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати