Відкрити головне меню

Гео́ргій Андрі́йович Намора́дзе (18821965) — грузинський культурний і громадський діяч, редактор і перекладач, організатор творчих зустрічей. Автор студентських нотаток — «листів з Києва», адресованих читачам Тифліса.

Георгій Андрійович Наморадзе
Народився 1882
Горі, Тифліська губернія, Російська імперія
Помер 1965
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяFlag of the Ukrainian State.svg УНРСРСР СРСР
Національність грузин
Діяльність редактор, перекладач
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка

ЖиттєписРедагувати

Народився 14 жовтня 1882 року в родині диякона в Горі. Після закінчення духовного училища вступив на навчання до Тифліської семінарії, де відзначився організацією бунту й авторством гострого вірша на педагогів «Служебнико», за що був відрахований у 1901 р. Згодом отримав атестат у Бакинській семінарії[1].

У 1907 році навчався у Київському університеті на медичному факультеті. Був заарештований за участь у революційному русі, за що відбував заслання та чотири роки каторжних робіт. З 1915 року зайнявся революційною діяльністю в Києві. У січні 1917 р. його заарештували за антивоєнну агітацію, але в лютому під час революції був звільнений. Після чого працював старшим лікарем, завідувачем медчастини 1-го Київського резервного комуністичного полку.

Заарештовувався денікінською контррозвідкою. За рекомендацією Олександра Шумського, Панаса Любченка та Василя Блакитного вступив до лав КП(б) України.

У 1924 році переїхавши до Харкова, Георгій узявся за обов'язки літературного редактора в республіканському видавництві. Робота в Держвидаві дала можливість познайомитися з письменниками та працівниками харківських видавництв. Був обраний головою Харківського осередку письменників. У 1927 році Харків відвідали грузинські письменники Михайло Джавахішвілі та Демна Шенгелай, їх харків'яни приймали в літературному Будинку ім. Василя Блакитного.

Навесні 1936 року Георгій передав у Харківський театр російської драми текст п'єси Вакелі «Шаміль», перекладений з грузинської українською мовою. У Харкові вийшло друком до 25 книжок. У 1933 році, за дорученням Держвидаву Грузії, він спільно з працівниками Українського інституту ім. Шевченка підготував видання «Кобзаря» грузинською мовою; склав енциклопедичні статті про Грузію, грузинсько-український словник…

29 вересня 1936 року був заарештований. В його квартирі працівники НКВС провели обшук, де знайшли праці Миколи Бухаріна, Григорія Зінов'єва, а також книжки українських письменників Володимира Винниченка, Остапа Вишні, Гната Хоткевича, твори Карла Каутського, Георгія Плеханова.

У січні 1937 року Наморадзе перевели в Лук'янівську в'язницю в Києві, де його допитували працівники центрального апарату НКВС УРСР.

У червні 1937 року йому оголосили рішення особливої наради НКВС — 8 років тюремного ув'язнення. У лютому 1945 року він звільнився з Темниківського табору і виїхав до Грузії. Георгій почав працювати в радгоспі, а 1949 року влаштувався на посаду шкільного вчителя в селі Сартичала.

У вересні 1956 року був реабілітований, за кломпотанням Петра Панча, став членом Спілки письменників, стараннями Павла Тичини Георгій отримав квартиру у Тбілісі.

15 жовтня 1960 року в Києві урочисто відзначили 60-річчя творчої діяльності Георгія Наморадзе. Він брав активну участь у підготовці книжкової серії до Декади української літератури в Грузії восени 1964 р.

У 1965 році помер.

ПриміткиРедагувати