Відкрити головне меню
Географія Нової Зеландії M:
Географічне положення країни
Географічне положення країни
Континент Океанія
Регіон Нова Зеландія
Координати 41°00′ пд. ш. 174°00′ сх. д. / 41.000° пд. ш. 174.000° сх. д. / -41.000; 174.000
Площа 267710 км² (76-те)
 • суходіл 97,9 %
 • води 2,1 %
Морське узбережжя 15,1 тис. км
Найвища точка гора Аоракі (Гора Кука) (3754 м)
Найнижча точка Рівнини Таїері (-2 м)
Тип субтропічний,
помірний
Найдовша річка Ваїкато ( км)
Найбільше озеро Таупо ( км²)
Природні ресурси вуглеводні, залізні руди, будівельні матеріали, кам'яне вугілля, деревина, гідроенергія, золото
Стихійні лиха землетруси, активний вулканізм
Екологічні проблеми знеліснення, ерозія ґрунтів, інвазивні види
Топографія Нової Зеландії
Абель-Тасманський національний парк на Південному острові
Нова Зеландія з космосу.
Острів Уайт — один з багатьох діючих вулканів країни

Зміст

РозташуванняРедагувати

Нова́ Зела́ндія (англ. New Zealand) — країна в південній частині Тихого океану, розташована на південний схід від Австралії, на двох великих островах (Північному і Південному) і великій кількості (приблизно 700) дрібніших островів, таких як Стюарт, Чатем, Оклендські острови. Загальна площа країни — 268 680 км2.

Загальна характеристикаРедагувати

Нова Зеландія видовжена більш ніж на 1600 км, її максимальна ширина 450 км. Б.ч. країни — горби та гори. Найвища точка — г. Кука на о. Південному (вис. 3764 м). На о. Північному — вулканічне плато (діючі вулкани, ґейзери, часті землетруси). Клімат субтропічний морський. Річки повноводні, багато озер вулканічного походження.

Південний острів Нової ЗеландіїРедагувати

Острів Південний (151 тис. км2). У західній частині острова підноситься ланцюг складчастих гір — Південні Альпи, в межах яких знаходиться покрита сніжною шапкою гора Кука. У горах нараховується 360 льодовиків. Характерні глибокі U-подібні долини, сильно розчленований рельєф і холодні озера довгастої форми — Анау, Манапоурі, Уакатіпу і Хавеа. Кентерберійська рівнина — найбільша на Новій Зеландії низовина протяжністю бл. 320 км і шириною 64 км — знаходиться на сході острова. Вона складена потужними галечниками, перекритими шаром тонкозернистих пісків і глини товщиною до 3 м. Ряд річок льодовикового живлення — Уаїмакарірі, Ракаїа і Рангітата, води яких звичайно лише частково заповнюють вислане галькою русло. Найповноводніша річка Південного острова і країни — Клута (322 км), що дренує плато Отаґо.

Північний острів Нової ЗеландіїРедагувати

Острів Північний (115 тис. км2). Гірська система Південного острова, уриваючись вузькою протокою Кука, продовжується на Північному острові хребтами Тараруа, Руахіне, Каїманава і Хуїарау. На північ і захід від хребта Каїманава тягнеться плато, покрите вулканічним попелом, лавою і пемзовими відкладами. Над ним підносяться три вулканічних піки — Руапеху (2797 м), Тонгаріро (1968 м) і Нгаурухое (2290 м). На захід від плато підіймається симетрична гора Егмонт (2518 м), що панує в цій частині країни. Загалом гористий і горбистий рельєф займає 63 % площі Північного острова. У центрі Північного острова розташоване найбільше в Новій Зеландії озеро — Таупо (площа 606 км², глибина бл. 159 м). З нього витікає найдовша річка країни — Ваїкато (425 км). Навколо Роторуа і Уаїракеї зустрічаються гарячі джерела, ґейзери і грязьові «казани». В Ваїракеї геотермальна пара використовується для отримання електроенергії. На крайній півночі острова знаходяться великі поля піщаних дюн. Місцями вздовж західного узбережжя на пляжах зустрічаються виходи залізистих пісків.

Вулкани Нової ЗеландіїРедагувати

Вулканічна діяльність у Новій Зеландії висока. На території країни є 6 активних вулканічних зон, 5 з яких — на Північному острові. В районі озера Таупо у 186 до н.е. відбулося найбільше в історії людства вулканічне виверження. Його наслідки описані в хроніках Китаю та Греції. На місці виверження сьогодні знаходиться озеро за площею таке як Сінгапур.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати