Генріх III (маркграф Майсену)

Генріх III Блискучий (нім. Heinrich III. der Erlauchte, нар. 1218 — пом. 15 лютого 1288 року) — 22-й маркграф Майсену в 12211288 роках, 7-й ландграф Тюрингії в 12471265 роках (як Генріх II за загальним списком і Генріх I як представник династії Веттін), 20-й пфальцграф Саксонії у 12471265 роках, маркграф Нижньої Лужиці в 12211288 роках.

Генріх III
нім. Heinrich III. der Erlauchte
Генріх III
22-й маркграф Майсену
1221 — 1288
Попередник: Дітрих I
Наступник: Альбрехт II
ландграф Тюрингії
1247 — 1265
Попередник: Генріх I
Наступник: Альбрехт I
 
Народження: 1218(1218)
Майсен, Маркграфство Майсен, Священна Римська імперія
Смерть: 15 лютого 1288
Дрезден
Поховання: Altzella Abbeyd
Країна: Німеччина
Рід: Веттіни
Батько: Дітрих I
Мати: Юдит Тюринзька
Шлюб: Constance of Babenbergd, Elisabeth von Maltitzd і Agnes of Bohemiad
Діти: 4 сини

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Молоді рокиРедагувати

Походив з династії Веттінів. Другий син Дітриха I, маркграфа Майсену і Нижньої Лужиці, та Юдит з Людовінгів. Точна дата народження Генріха невідома. Згідно з дослідженнями Вольфа Лутца він народився в період між 21 травня і 23 вересня 1218 року. На той момент помер його старший брат Отто, тому Генріх став офіційним спадкоємцем родинних володінь.

У 1221 році після смерті Дітриха I, його володіння успадкував Генріх III. Оскільки Генріх тоді був ще дитиною, то регентом був призначений вуйко Людвіг IV, ландграф Тюрингії. Останній у 1226 році домігся прав на маркграфство Майсен. Втім мати Генріха III домоглася збереження Нижньої Лижиці. У 1227 році після смерті Людвіга IV Тюринзького, мати Генріха III зуміла відновити владу в Майсенській марці. Втім регентом Генріха III було призначено Альбрехта I, герцога Саксонії.

Самостійне пануванняРедагувати

У 1230 році його оголошено повнолітнім. 1234 року пошлюбив представницю династії Бабенбергів. У 1237 році він взяв участь у хрестовому поході проти пруссів, але облога укріплення Балга виявилася невдалою.

У 1239 році виступив проти маркграфів Бранденбурга Йоганна I і Отто III Побожного, спробувавши розширити свої володіння за рахунок Бранденбургу. В результаті 6-річної війни зазнав поразки. 1245 року за умовами мирного договору Генріх III був змушений поступитися Бранденбургу містами Тельтов, Кепенік (столицею слов'янського племені спревян) і Міттенвальде. Також невдалою була спроба захопити Барнім поблизу Генова. Втім маркграф Майсену зайняв область Шидлов, де він заснував Фюрстенберг-на-Одері.

Генріх III підтримав імператора Священної Римської імперії Фрідріха II Гогенштауфена проти папи римського Целестина IV. В нагороду імператор 1242 року надав Генріху III тимчасові права на ландграфство Тюрингію і пфальцграфство Саксонію. 1243 році донька імператора стала нареченою сина Генріха III — Альбрехта. Того ж року овдовів. Але 1244 року знову одружився з представницею династії Пшемисловичів.

Після смерті в 1247 році ландграфа Тюрінгії Генріха IV Распе висунув права на його спадщину. Невдовзі захопив Тюрингію й пфальцграфство Саксонське. Проте йому довелося боротися проти Софії, доньки тюринзького ландграфа Людовика IV. Їй допомагав чоловік Генріх II, герцог Брабантський. З огляду на це намагався заручитися підтримкою Гогенштауфенів, оскільки його суперник був союзником антикороля Вільгельма Голландського.

1250 року надав допомогу королю Німеччини Конраду IV Гогенштауфену. Лише у 1251 році, коли останній залишив країну, Генріх III визнав королем Вільгельма I. Завдяки цьому зумів повністю встановити владу в Тюрингії та пфальцграфстві Саксонському. Після смерті останнього 1256 року Генріх III шукав союзників у боротьбі з Брабантом. У 1263—1264 роках Генріх III завдав поразки союзникам Брабанту в битві біля Безенштедта — Альбрехту I Вельфу, герцогу Брауншвейг-Люнебурзькому, а іншого супротивника — Генріха II Асканія, князя Ангальт-Ашерслебена, захопив у полон. Війна за Тюринзьку спадщину завершилася 1264 року. За її підсумками Генріх III був змушений відмовитися від Гессену, який отримав статусу ландграфства. Його отримав син Софії — Генріх I. Втім більшу частину зумів зберегти за собою.

У 1265 році Генріх III розділив володіння: старшому синові Альбрехту дісталася Тюрінгія і пфальцграфство Саксонія, Дітриху — Ландсберзька марка. Собі залишив маркграфства Майсен і Нижня Лужиця. 1268 року помирає друга дружина. Того ж року заснував монастир Нойзелле. 1272 року оженився втретє — Єлизаветі фон Малтіц.

Останні роки життя пройшли в конфліктах з синами. Помер 1288 року в Дрездені. Поховали Генріха III в монастирі Альтцелла.

ТворчістьРедагувати

Відомий як мінезінгер. Його поеми є в Манеському кодексі. Літературознавці позначають його як Генріха Майсенського, проте це іноді призводить до плутанини з мінезингером Генріхом фон Майсеном на прізвисько Фрауенлоб, твори якого також присутні в Манеському кодексі.

РодинаРедагувати

1. Дружина — Констанція, донька Леопольда VI, герцога Австрії.

Діти:

  • Альбрехт (1240—1314), ландграф Тюрингії, Майсену і пфальцграф Саксонії
  • Дітрих (1242—1285), маркграф Ландсбергу

2. Дружина — Агнес, донька Венцеслава I Пшемисловича, короля Богемії.

Дітей не було.

3. Дружина — Єлізавета, донька Ульріха фон Мальтіца.

Діти:

  • Фрідріх (1273—1316), маркграф Дрездену
  • Герман

ДжерелаРедагувати

  • Lutz, Wolf Rudolf. Heinrich der Erlauchte. — Erlangen: Palm und Enke, 1977. — 493 p. — (Erlanger Studien, Bände 17).
  • Jörg Rogge: Die Wettiner. Aufstieg einer Dynastie im Mittelalter. Thorbecke, Ostfildern 2005, ISBN 3-7995-0151-7.
  • Jörg Rogge. Die Wettiner. Aufstieg einer Dynastie im Mittelalter. — Ostfildern: Thorbecke, 2005. — 271 p. — ISBN 3799501517.