Відкрити головне меню

Генріх фон Бьокефьорде (*Heinrich von Böckenförde, д/н — 1437) — 35-й магістр Лівонського ордену в 14351437 роках.

Генріх фон Бьокефьорде
Heinrich Vincke von Overberg
Народився невідомо
Негайміст
Помер 1437
Громадянство
(підданство)
Flag of Latvia.svg Латвія
Національність німець
Діяльність політика
Суспільний стан лицарство
Посада магістр Лівонського ордену
Термін 1435—1437 роки
Попередник Франк фон Кірскорф
Наступник Генріх Фінке фон Оверберг
Конфесія католицтво
Рід Бьокефьорде
Батько Деґенгард фон Бьокеіьорде
Мати Віббеке
Герб

ЖиттєписРедагувати

Походив з вестфальського шляхетського роду Бьокефьорде, що були васалами Кельнського архієпископства. Син Деґенгарда фон Бьокеіьорде та Віббеке. Народився у містечку Негайміст. Дата народження невідома, але вже 1419 року стає членом Лівонського ордену. 1426 року призначено фогтом Нарви (до 1428 року).

1430 року стає комтуром Ашерадена, а 1432 року — Ревеля. 1433 року претендував на посаду магістра Лівонського ордену, проте партія «рейнців» була сильніша за партію «вестфальців», яка підтримувала Бьокефьорде.

1434 року Генріха фон Бьокефьорде призначено ландмаршалом Лівонського ордену. Брав участь у Нішавській війні проти Польщі. 1435 року після загибелі магістра Франка фон Кірскорфа очолив Лівонський орден (затверджено на посаді великим магістром Тевтонського ордену Паулем фон Русдорфом у 1436 році). Уже в жовтні того ж року жмуди в межах подальших військових дій сплюндрували частину Курляндського єпископства, знищивши замок Дурбен.

Після завершення війни з Польщею значні зусилля доклав до збереження внутрішнього миру. Для цього налагодив мирні стосунки з ризьким архієпископом Геннінгом Шарпенбергом, оскільки той спирався на Вітовта, великого князя Литовського, якого було визнано імперським протектором Ризького архієпископства. Вже в грудні 1435 року домовлено про 6-річний мир між архієпископством і Орденом. Тоді ж став одним з підписантів Бжесць-куявського мирного договору між Польщею і Тевтонським орденом. Водночас Генріх фон Бьокефьорде на кордоні з Литвою відновлював зруйновані фортеці та замки, облаштовував нові укріплення.

ДжерелаРедагувати

  • Ritterbrüder im livländischen Zweig des Deutschen Ordens. Köln: Böhlau, 1993. Nr. 83 (lk 123—124).
  • Bernhard Jähning (Hrsg.): Die Berichte der Generalprokuratoren des Deutschen Ordens an der Kurie. Personen- und Ortsindex sowie Ergänzungen zum 4. Band (1429—1436). Köln 2005, ISBN 978-3-412-27405-4, S. 149