Гендерний континуум
Гендерний континуум — оцінний інструмент для вивчення гендерних відносин у суспільствах минулого та сучасності. Являє собою модель співвідношення проявів маскулінності і фемінності у суспільстві, при цьому вважають, що та чи інша особистість може займати певну позицію згідно зі шкалою співвідношення маскулінності і фемінності, а суспільство являє собою континуум, в якому особистості більш або менш рівномірно розподілені за цією шкалою.
Моделі гендерного континууму ред.
Моделі гендерного континууму базуються на встановлених науковими дослідженнями фактах, що хоча гендерна самосвідомість людей тяжіє до ідентифікаційних ознак, яким можна присвоїти властивості на основі традиційних гендерних ролей і характеристик, більшість людей демонструють різну міру фізичних та емоційних рис маскулінності і фемінності[1]. Крім того, чимало традиційних культур визнавали і визнають наявність більш ніж двох статей (гендерів). Так само і серед людей сучасних розвинених суспільств є ті, хто не вписуються в жодну з моделей чоловічої або жіночої ролі[2]. Тому стать — не сукупність бінарних категорій, а спектр гендерної ідентичності, який відображає фактичне суб'єктивне відчуття індивіда, що належать до жіночої, чоловічої категорії, обох одночасно чи поперемінно або до жодної з двох[3].
Для аналізу феномену гендерної небінарності було запропоновано декілька варіантів співвідношення маскулінності і фемінності. Моделі концептуалізації та типізації фемінності та маскулінності відрізняються ступенем незалежності, який вони постулюють між цими гендерними категоріями.
Найпростішою моделлю, яку використовують для типізації гендерних ролей, є біполярна, яка постулює, що «повністю чоловічий» і «повністю жіночий» гендери є двома крайнощами на протилежних полюсах континууму. Вона виходить із припущення, що чим більш часті і сильні прояви в особистості чоловічої поведінки, тим рідше і менш імовірно, що вона буде демонструвати жіночу поведінку, і навпаки. Іншими словами, чим більше в індивіда фемінних ознак, тим менше маскулінних і навпаки. Це взаємовиключні антоніми.
Дослідження Сандри Бем (Sandra Bem) та її послідовниць і послідовників показали, що гендерні якості багатогранні і багатомірні, а фемінність і маскулінність — це не два протилежних полюси однієї і тієї ж шкали, вони являють собою дві різні й незалежні шкали, два різних вимірювання людяності. Як наслідок Бем виділила не два, а чотири статеворольових типи:
- маскулінний тип — високі показники маскулінності і низькі — фемінності;
- фемінний тип — високі показники фемінності і низькі — маскулінності;
- андрогінний тип — високі показники як маскулінності, так і фемінності;
- недиференційований тип — низькі показники і маскулінності, і фемінності.
Проте пізніше було відмічено, що небіполярна типізація може здійснюватись принаймні у двох варіантах.
Ортогональна модель передбачає повну незалежність шкал маскулінності і фемінності, при цьому слабкість виразу рис маскулінності не передбачає обов'язкову наявність рис фемінності, як і навпаки.
Діагональна модель (якої власне і дотримувалась С. Бем) передбачає, що принаймні до певної міри, чим більш маскулінні індивіди, то, як правило, тим менш вони фемінні, і чим більш вони фемінні, тим менш вони маскулінні, а андрогінний та недиференційовані типи можна деякою мірою вважати самостійними областями континууму.
Таким чином, дві останні моделі допускають, що індивіди можуть мати різні рівні як маскулінності, так і фемінності[4]. Слід зазначити, що не всі дослідники розрізняють ортогональну та діагональну моделі, часто обидві розглядають як ортогональні.
Посилання ред.
- ↑ The Gender Continuum Matrix and the Cultural Shift Towards Gender Transcendence. Архів оригіналу за 1 жовтня 2010. Процитовано 8 грудня 2010.
- ↑ A Native American Perspective on the Theory of Gender Continuum by DRK.[недоступне посилання]
- ↑ Gender Identity. Архів оригіналу за 10 липня 2012. Процитовано 10 липня 2012.
- ↑ Kelly G. F. Sexuality Today: The Human Perspective / Updated 7th ed. — Boston, 2004.