Гельмут фон дер Шевалері

Густав Ганс Ердманн Гельмут фон дер Шевалері (Gustav Hans Erdmann Hellmuth von der Chevallerie; 9 листопада 1896, Берлін — 1 червня 1965, Вісбаден) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Гельмут фон дер Шевалері
нім. Hellmut von der Chevallerie
Народився	9 листопада 1896(1896-11-09) Берлін, Німецька імперія
Помер	1 червня 1965(1965-06-01) (68 років) Вісбаден, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	Генерал-лейтенант
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Золотий німецький хрест Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За Атлантичний вал» Нагрудний знак «За поранення» в золоті Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Орден Михая Хороброго 3-го класу Нагрудний знак «За танкову атаку» Кубанський щит

Біографія

Виходець із знатного роду французького походження. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 6 жовтня 1939 року — ад'ютант командування 12-го армійського корпусу. З 15 січня 1940 року — в штабі 83-го запасного стрілецького полку. З 20 липня 1940 року — командир 86-го стрілецького полку. Учасник німецько-радянської війни. З березня 1942 року — командир 10-ї стрілецької бригади. Влітку 1942 року відправлений у резерв фюрера. З 13 жовтня 1942 року виконував обов'язки командира 22-ї танкової дивізії. З 1 листопада 1942 року — командир 13-ї танкової дивізії. 1 грудня 1942 року важко поранений, після лікування 15 травня 1943 року знову очолив дивізію. 1 вересня 1943 року здав командування і 25 жовтня знову відправлений у резерв. З 15 листопада 1943 року — командир 273-ї резервної танкової дивізії. Після розпуску дивізії 9 травня 1944 року знову відправлений у резерв. З 15 серпня 1944 року — командир 233-ї резервної танкової дивізії. 3 жовтня знову відправлений у резерв, 1 листопада очолив військовий полігон Бергена. 20 лютого 1945 року здав командування і знову відправлений у резерв. З 1 квітня 1945 року — командувач військами в імперському гау Судетенланд. В травні взятий в полон союзниками. В червні 1947 року звільнений.

Звання

• Доброволець (4 серпня 1914)
• Єфрейтор (30 жовтня 1914)
• Унтерофіцер (27 січня 1915)
• Віцефельдфебель і заступник офіцера (6 квітня 1915)
• Фенріх (7 червня 1915)
• Лейтенант (11 травня 1917)
• Оберлейтенант (31 липня 1925)
• Ротмістр (1 лютого 1931)
• Майор (1 січня 1936)
• Оберстлейтенант (1 лютого 1939)
• Оберст (17 грудня 1941)
• Генерал-майор (1 листопада 1942)
• Генерал-лейтенант (1 травня 1943)

Нагороди

• Залізний хрест
  • 2-го класу (24 квітня 1915)
  • 1-го класу (20 жовтня 1916)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному (8 грудня 1919)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (20 грудня 1934)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті»
  • 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років; 2 жовтня 1936) — отримав 3 медалі одночасно.
  • 1-го класу (25 років)
• Медаль «За Атлантичний вал» (22 листопада 1940)
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (9 липня 1941)
  • 1-го класу (20 липня 1941)
• Нагрудний знак «За танкову атаку» (13 серпня 1941)
• Нагрудний знак «За поранення» в золоті (20 грудня 1941)
• Німецький хрест в золоті (19 квітня 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (14 грудня 1942)
• Лицарський хрест Залізного хреста (30 квітня 1943)
• Орден Михая Хороброго 3-го класу (Румунське королівство; 20 жовтня 1943)
• Кубанський щит (1 червня 1944)

Див. також

• Курт фон дер Шевалері — старший брат.

Посилання

• Біографія. [Архівовано 9 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Нагороди. [Архівовано 5 червня 2020 у Wayback Machine.]