Гельмут Брюммер-Паціг

Гельмут Брюммер-Паціг (нім. Helmut Brümmer-Patzig; 26 жовтня 1890, Данциг — 11 березня 1984) — німецький офіцер-підводник, фрегаттен-капітан крігсмаріне.

Гельмут Брюммер-Паціг
Народився 26 жовтня 1890(1890-10-26)[1]
Данциг, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1]
Помер 11 березня 1984(1984-03-11) (93 роки)
Країна  Німеччина
Діяльність підводник, військовослужбовець, офіцер ВМФ Німеччини
Знання мов німецька[1]
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна[1]
Військове звання Фрегаттен-капітан[1] і солдат[1][1]
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами

Біографія ред.

1 квітня 1910 року вступив на флот. Учасник Першої світової війни, служив на борту лінкора «Померанія». З листопада 1915 по вересень 1917 року — вахтовий офіцер на підводних човнах SM U-A і SM U-55. З 26 січня по 11 листопада 1918 року — командир SM U-86, одночасно з 1 по 31 серпня — SM U-90. Всього за час бойових дій потопив 24 кораблі загальною водотоннажністю 87 326 тонн і пошкодив 1 корабель водотоннажністю 5189 тонн. 23 листопада 1919 року звільнений у відставку.

В 1921 році Паціг мав постати перед судом за звинуваченням у воєнному злочині: 27 червня 1918 року він потопив британське шпитальне судно «Замок Ллендовері». 234 з 258 осіб, які перебували на борту, загинули, включаючи 91 медика з 97. Паціга не знайшли, тому він був заочно засуджений до чотирьох років ув'язнення.

2 вересня 1937 року повернувся на флот. В лютому-червні 1940 року служив в штабі командувача підводним флотом, потім займав інші штабні посади. З 28 січня по 15 жовтня 1941 року — командир підводного човна UD-4, після чого повернувся на штабну роботу. З квітня 1943 по 9 квітня 1945 року — командир 26-ї флотилії. 3 травня 1945 року звільнений у відставку.

Звання ред.

Нагороди ред.

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д е ж Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 39. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1