Гвоздікова Наталія Федорівна
Наталія Федорівна Гвоздікова (нар. 7 січня 1948, Борзя, Читинська область, РРФСР, СРСР) — радянська і російська акторка. Лауреатка Державної премії СРСР (1978). Народна артистка РФ (2013).[2]
| Гвоздікова Наталія Федорівна | |
|---|---|
| Наталья Фёдоровна Гвоздикова | |
 | |
| Дата народження | 7 січня 1948[1] (76 років) |
| Місце народження | Борзя, Читинська область, РРФСР, СРСР |
| Громадянство |  Росія |
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії |
| Професія | акторка театру і кіно |
| Кар'єра | 1970 — дотепер |
| Нагороди |     |
| IMDb | ID 0350300 |
 Гвоздікова Наталія Федорівна у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Народилася 7 січня 1948 року[3] в селищі (з 1950 року місто) Борзя Читинської області. Батько — Федір Титович Гвоздіков (1911 — ?). Мати — Ніна Миколаївна Гвоздікова[4] (1921—2005[5]).
Закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії (ВДІК) за спеціальністю артистка театру і кіно (1967—1971 рр., акторська майстерня Сергія Герасимова і Тамари Макарової). У 1971—1993 роках — артистка Театру-студії кіноактора.
У 1978 році за роботу у фільмі «Народжена революцією» була удостоєна Державної премії СРСР. У 1983 році присвоєно звання заслуженої артистки Російської РФСР. Член Спілки кінематографістів СРСР з 1976 року. Дійсний член Академії «НІКА» з 1993 року.
Сімейне життя
ред.Чоловік — народний артист Російський РФСР Євген Ілліч Жариков (1941—2012). Син — Федір Євгенович Жариков (1976). Сестра — Людмила Федорівна Гвоздікова (нар. 1941), акторка Ленінградського державного театру мініатюр під керівництвом Аркадія Райкіна.
Шлюб з актором Євгеном Жаріковим був зареєстрований після річного знайомства на зйомках фільму «Народжена революцією». За сценарієм фільму вони теж були подружжям. 2 серпня 1976 року народила сина Федора Жарікова, який закінчив інститут іноземних мов, отримав офіцерське звання, став перекладачем французької мови, нині працює начальником служби інформаційної безпеки в літакобудуванні. У 1988 році Наталія Гвоздікова та Євген Жаріков разом з Тетяною Рузавін і Сергієм Таюшевим виконали пісню Бориса Орлова на слова Леоніда Завальнюка «Не расставайтесь».
У 1992—2004 роках у чоловіка був роман з журналісткою Тетяною Секридовою, яка народила від нього сина Сергія та доньку Катю. Після того, як Секридова привселюдно оголосила про цю зраду, чоловік припинив стосунки, згодом висловлювався про них з жалем і каяттям. Гвоздікова пробачила чоловіка і зберегла шлюб.
Чоловік помер 18 січня 2012 року в Москві, в Боткінській лікарні від раку[6]. Похований 21 січня на «акторської алеї» Троєкуровського кладовища[7].
Фільмографія
ред.- 1969 — Білі дюни — дівчина
- 1970 — Місто першого кохання — Таня Преображенська
- 1971 — У озера — епізод
- 1971 — Ох вже ця Настя! — Світу Рябініна, сестра Насті
- 1972 — Петро Рябінкін — Зінаїда Єгоркіна, размітчиця
- 1972 — Пічки-лавочки — Наташа
- 1973 — Калина червона — телефоністка
- 1973 — Велика перерва — Поліна
- 1973 — За хмарами — небо — Нюся
- 1973 — Береги — Наталка
- 1974 — 1977 — Народжена революцією — Маша
- 1974 — Біля цих вікон... — Ніна Лагутіна
- 1974 — Бо люблю — Віра
- 1975 — Дума про Ковпака — Тоня
- 1976 — Злочин — Світлана, донька Каретникова, сестра Володі
- 1978 — Останній шанс
- 1979 — Мій генерал — Ольга
- 1980 — Небезпечні друзі — Тетяна
- 1981 — Любов моя вічна
- 1983 — Сім годин до загибелі — Ірина Шульгіна
- 1985 — Тихі води глибокі
- 1986 — Таємниці мадам Вонг — бортпровідниця
- 1986 — На перевалі — Ксенія
- 1991 — Ніч самогубця
- 1995 — Панночка-селянка — панянка-сусідка
- 1996 — Ніч жовтого бика
- 2002 — За тридев'ять земель — Олена Степанів
- 2003 — 2004 — Вулиця Сезам — тітка Поліна
- 2004 — Хлопці зі сталі — Валентина
- 2009 — Одного разу буде кохання — Олена Василівна
- 2010 — Неждана любов / Pozdnyaya lyubov — Люба
- 2011 — Російська спадкоємиця — Надія Щебетіна
- 2012 — Нелюба — Ольга, мати Микити
- 2018 — Яр — Ліна Андріївна Матвєєва, бабуся Ксенії
- 2019 — Курйози
Примітки
ред.- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 8 апреля 2013 года № 340 «О присвоении почётного звания „Народный артист РФ“». Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 16 вересня 2020.
- ↑ 7 января // Хроника культурной жизни России. — М. : РИА «Новости», 2003. — С. 6.
- ↑ Бережная Виктория (23 листопада 2016). О легендах кино из первых уст (рос.). Администрация Одинцовского ГО Московской области. Архів оригіналу за 6 листопада 2020. Процитовано 30 червня 2020.
- ↑ Пожарский Владимир, Лифанцев Дмитрий (11 листопада 2005). Тайна смерти матери Натальи Гвоздиковой (рос.). Экспресс-Газета. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 30 червня 2020.
- ↑ Актёр Евгений Жариков скончался от рака. Архів оригіналу за 28 січня 2012. Процитовано 16 вересня 2020.
- ↑ Жариков Евгений Ильич. Актёр. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 16 вересня 2020.