Відкрити головне меню

Гвозди́к Кири́ло Васи́льович (22 липня 1895 Ребедайлівка — 20 липня 1981 Київ) — український живописець-монументаліст.

Гвоздик Кирило Васильович
Гвоздик К..JPG
Народження 22 липня 1895(1895-07-22)
Ребедайлівка, Чигиринський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Смерть 20 липня 1981(1981-07-20) (85 років)
  Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Національність українець
Громадянство СРСР СРСР
Жанр живописець
Навчання Київський художній інститут
Діяльність художник
Напрямок монументалізм

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 22 липня 1895 року в селі Ребедайлівка Черкаської області в селянській сім'ї.[1]

У 1923 р. вступає на малярський факультет Інституту пластичних мистецтв, який після злиття з Київським архітектурним інститутом у 1924 році отримав назву — Київський художній інститут. Проявивши значні здібності в монументальному живописі, був зарахований в майстерню до професора М. Бойчука.

У 1928 році під керівництвом М. Бойчука брав участь у розписі Селянського санаторію ім. ВУЦВК в Одесі на Хаджибейському лимані. Колективними творами майстерні бойчукістів стала центральна композиція «Свято врожаю» та сюжети «Товарообмін» і «Землеустрій». Власноруч Кирило Гвоздик виконав фрески «Оранка» та «Розгром поміщицької садиби».

 
В процесі роботи над ескізом фрески «Свято врожаю» у фойє Харківського Червонозаводського театру. Зліва направо: М.Бойчук, В.Седляр, І.Падалка, О.Павленко. Харків, 1934 р.

Того ж 1928 року бойчуківці представляли низку робіт на Венеційському бієнале.[2] Твори учнів майстерні Бойчука італійська преса відзначила вмілим «поєднанням європейської традиції з народним примітивом», а Кирила Гвоздика, який подав виконані в техніці яєчної темпери картини «Селяни у біді» (1927) та «Пастухи» (1928), охрестила «українським Гогеном».[3]

Кирило Гвоздик був одним із активістів Асоціації революційного мистецтва України[4]

По закінченню Київського художнього інституту в 1929 мистець звертається до теми побутового жанру. Він створив низку картин на селянську тематику — «Радіо на селі», «Сніданок комунарів», «Мітинг», «Селяни на полі» (1929—1930), — в яких висвітлив зміни, що сталися в українському селі за радянської влади.

1934 року в Харкові розпочинається наймасштабніша робота бойчукістів — монументально-декоративне оформлення інтер'єрів новозбудованого Харківського Червонозаводського театру під керівництвом М. Бойчука.[5] Однак, ідейно-мистецькі непорозуміння з М. Бойчуком призвели до того, що Кирило Гвоздик покинув роботу над оздобленням театру.

Ув'язненняРедагувати

Звинувачений за доносом «у систематичній антирадянській діяльності», в 1936 році був заарештований і засуджений до «10 років виправно-трудових робіт та 5 років поразки у правах».

8 вересня 1937 року комісія у складі інструктора культосвітнього відділу ЦК КП(б)У тов. Попелюха, директора Музею російського мистецтва тов. Раєвського, художників Кодієва і Пащенка в присутності наукових робітників Державного Українського Музею тт. Адольфа, Резнікова переглянула твори ворогів народу Падалки, Седляра, Гвоздика, Ліпковського, Нелепінської-Бойчук та Діндо, які подані на розгляд комісії з спец. фонду Державного Українського Музею, встановлює:

зазначені твори з'являються за своїм контрреволюційним бойчуківським формалістичним методом шкідливими, спотворюють нашу соціалістичну дійсність, дають фальшиві образи Радянських людей, ніякої художньої та музейної цінності не мають і як твори ворогів народу підлягають знищенню.

У листопаді 1949 року художника засудили до розстрілу, який було замінено довічним ув'язненням.

За даними Бази даних Красноярського товариства «Меморіал» Кирила Гвоздика заараештовано 9 грудня 1951 р., звинувачено по статті 58, п. 1б і засуджено військовим трибуналом (Южно-Уральского ВО) до 25 років виправно-трудових робіт у таборі.[6]

РеабілітаціяРедагувати

У 1956 р. після смерті Сталіна художника було реабілітовано.

Після повернення до Києва продовжує малювати, однак відійшов від принципів і теоретичних настанов бойчукізму й дотримується методу соціалістичного реалізму. Малює низку полотен пейзажного жанру — «Вид на Дніпро», «Київський пейзаж» та інші. Побоюючись репресій, відмовився від виставково-творчої діяльності й припиняє спілкування з колишніми друзями. Художник-бойчукіст О.Кравченко згадував, що на відкритті його першої персональної виставки в Києві 1967 року, Кирило Гвоздик у приватній розмові з досадою спитав «І навіщо здався тобі отой бойчукізм?».

Зі слів мистецтвознавця Б.Лобановського: «…до самої смерті, закрившись в майстерні, (К.Гвоздик) нескінченно переписував нові невідомі шедеври», які не були збережені після смерті художника.

Помер 20 липня 1981 року в Києві, поховано на Байковому кладовищі.

ВиставкиРедагувати

  • 1924 р. — Професійна виставка секції 130 Всерабіса (Київ);
  • 1927 р. — І виставка Одеської філії АРМУ (Одеса);
  • 1927 р. — І Всеукраїнська виставка АРМУ (Харків);
  • 1927 р. — Всеукраїнська ювілейна виставка, присвячена 10-річчю Жовтня (Харків, Київ, Одеса, Дніпропетровськ);
  • 1927 р. — Ювілейна виставка мистецтва народів СРСР (Москва);
  • 1928 р. — XVI Міжнародна виставка мистецтв (Венеція);
  • 1929 р. — Всеукраїнська театральна виставка (Київ);
  • 1930 р. — Виставка «Мистецтво Радянської України» (Харків);
  • 1931 р. — Виставка художників України, Азербайджану, Вірменії (Москва);
  • 1931 р. — Виставка радянського мистецтва (Цюрих);
  • 1932 р. — Виставка художників України, Азербайджану, Вірменії (Москва);
  • 1932 р. — Виставка радянського мистецтва (Японія).

ТвориРедагувати

Деякі роботи можна побачити у Національному художньому музеї України.[7]

ГалереяРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. Гвоздик Кирило Васильович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 152. — ISBN 5-88500-042-5.
  2. Роготченко О. О. Соціалістичний реалізм і тоталітаризм / Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України. — Київ: ФЕНІКС, 2007. — С. 184.
  3. Кравченко Я. О. Школа Михайла Бойчука. Тридцять сім імен. — К. Майстерня книги, Оранта, 2010.— 400 с. ISBN 978-966-2260-18-2 ст.130-134
  4. Соціалістичний реалізм і тоталітаризм (О. Роготченко)|Роготченко О. О. Соціалістичний реалізм і тоталітаризм/Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України. — Київ: ФЕНІКС, 2007. — С. 48.
  5. Великие художники. Их жизнь, вдохновение и творчество. Часть 99. Михаил Бойчук и его школа. ст.5
  6. https://ru.openlist.wiki/Гвоздик_Кирилл_Васильевич_(1895)
  7. http://namu.kiev.ua/ua/about/collections/painting2/4.html