Відкрити головне меню

Гвинтівка Карлі — голчаста однозарядна гвинтівка, розроблена Йоганнесом Карлі в 1865 році і прийнята на озброєння російської армії в 1867 році.

Гвинтівка Карлі
RussianFirearmsXIX 125-133 Karle.jpg
Будова гвинтівки Карлі та патрона до неї
Тип голчаста гвинтівка
Походження Російська імперія
Історія використання
На озброєнні 18671869
Оператори Російська імперія Російська імперія
Історія виробництва
Розробник Йоганнес Фрідріх Христіан Карлі
Розроблено 1865
Виготовлена
кількість
~215 500
Характеристики
Вага 4,9 кг (з багнетом)
4,5 кг (без багнета)
Довжина 184,5 см (з багнетом)
132 см (без багнета)

Калібр 6 ліній (15,35 мм)
Дія Ковзний затвор
Темп вогню 8-10 п/хв
Система живлення Однозарядна
Приціл Відкритий

У 1868 році німець Йоганнес Фрідріх Христіан Карлі, який проживав у Великій Британії, отримав патент на власну систему голчастої гвинтівки, загалом дуже схожу з системою Шасспо. Успіхи голчастої гвинтівки Дрейзе спонукали російське командування до введення власної голчастої гвинтівки, але більш досконалої, ніж модель Дрейзе. Так 1867 року на озброєння російської армії була прийнята гвинтівка системи Карлі.

МеханізмРедагувати

Перші гвинтівки Карлі перероблялися з дульнозарядних гвинтівок 1856 року. Переробки піддавалася ствольна коробка з затвором, замінювалось ложе. Затвор був ковзний з підйомом рукояті, яка зводила ударник з голкою. Для гвинтівки Карлі був прийнятий паперовий патрон системи Вельтищева, що складався з паперової гільзи, кулі Місереда, прокладки, порохового заряду і картонного піддону з капсулем. Для займання існувала голка в затворі, яка пробивала дно піддону і наколювала капсуль. Екстрактора не було, оскільки патрон згорав при пострілі, а незгорілі залишки виштовхувались кулею при наступному пострілі. Скорострільність гвинтівки — 8—10 постр./хв. Загальна довжина з багнетом — 184,5 см, без багнета — 132 см, вага з багнетом — 4,9 кг, без багнета — 4,5 кг. При випробуваннях у військах виявилися недоліки: прорив газів через затвор, поломки голки, недолети куль, забруднення ствола незгорілими патронами. Від гвинтівки відмовилися. Виготовлені 215,5 тисячі штук відправили у внутрішні округи Росії. Гвинтівку Карлі невдовзі замінили системою Крнка під металевий патрон, а потім — гвинтівкою Бердана.

ДжерелаРедагувати