Відкрити головне меню
Гафель — № 2 на схемі
На схеме:
1. Гік
2. Гафель
3. Щогла
4. Слаблінь
5. Шпрюйт
6. Дерик-фал
7. Гардель
8. Бейфут

Га́фель (нід. gaffel букв. — «вила») — похиле рангоутне дерево, яке упирається п'яткою (один кінць гафеля) в щоглу та завдяки спеціальному кріпленню до щоглу може рухатися вверх та вних по щоглі[1]. Гафель служить для розтягування по ньому верхньої кромки (шкоторини) косого чотирикутного вітрила — триселя, а також кріплення шкотових кутів топселя. На малих суднах і шлюпках з косими вітрилами гафель служить для кріплення фока та грота. На гафелі також піднімають сигнали та іноді прапор.

Гафель отримує додаткове найменування залежно від назви вітрила, наприклад, «фока-гафель», «бізань-гафель». П'ятка гафеля забезпечується вусами, що охоплюють щоглу, кінці яких стягуються бейфутом. П'ятка гафеля піднімається гафель-гарделем (№ 7 на схемі) до гафель-гардель-блока, а необхідний кут нахилу надається за допомогою дерик-фала (№ 6 на схемі). Довгі й важкі гафелі забезпечуються еринс-бакштагом — снастями, що закріпляються до ноку та йдуть до фальшбортів, які утримують гафель в потрібному положенні при прибраних вітрилах.

Вітрила, що піднімаються на гафелі, звуться гафельними вітрилами. На сучасних військових кораблях служить для підняття і несення вдень на ходу військово-морського прапора, вночі — гафельних вогнів.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Бушприт // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)
  • Морской словарь в двух томах, Военное Издательство МО СССР, Москва, 1959 год.
  • Морской энциклопедический словарь в трёх томах, Издательство «Судостроение», Ленинград, 1991 год, тираж 53000, ISBN 5-7355-0280-8.
  • Марквард К. Х. «Рангоут, такелаж и паруса судов XVIII века», Издательство «Судостроение», Ленинград, 1991 год, 288 страниц с ил., тираж 81000, ISBN 5-7355-0131-3.