Гапоненко Юрій Андрійович
Юрій Андрійович Гапоненко (1967—2023) — український підприємець, молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, який загинув у ході російського вторгнення в Україну.
| Юрій Гапоненко Юрій Андрійович Гапоненко | ||
|---|---|---|
 Молодший сержант | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
травень 1967 м. Конотоп, Сумська область, Україна | |
| Смерть |
9 березня 2023 м. Київ, Україна (помер внаслідок отриманих поранень) | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українець | |
| Alma Mater | Національний транспортний університет | |
| Псевдо | «Байкер» | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
Народився у травні 1967 в м. Конотоп Сумської області. Навчався у конотопській школі № 5. Згодом жив у Києві. Здобув дві вищі освіти у Київському автомобільно-дорожньому інституті за фахом інженера-будівельника автомобільних доріг та економіста-правознавця.
Працював інженером, згодом — у банківській сфері; займався комерційною діяльністю — був засновником та акціонером декількох компаній.
Серед його хоббі — полювання, рибловля, подорожі до різних країн, байкерський рух.
З перших днів російського вторгнення в Україну в 2022 році добровільно став на захист Батьківщини. Спочатку служив у 95-тій окремій десантно-штурмовій бригаді. У березні 2022 брав участь у боях поблизу м. Макарів Київської області. В одному з боїв дав наводку на кілька ворожих танків, які вдалося знищити. За проявлену мужність у цих боях, у травні 2022 був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Влітку 2022 перевівся до 46-ої окремої аеромобільної бригади, де був командиром розвідувального відділення. З середини липня по листопад 2022 року брав участь у бойових діях вздовж р. Інгулець в районі населених пунктів Березнегувате, Давидів Брід, Білогірка та брав участь у звільненні Херсонської області. Після цього воював на Донеччині — поблизу Бахмута, Соледару. 15 грудня 2022 року в Бахмуті отримав поранення середньої важкості, після якого повернувся у стрій[1].
2 лютого 2023 року під Бахмутом отримав важке мінно-вибухове поранення поранення. Його було евакуйовано та доправлено до м. Дніпро, згодом — до Києва. Однак 9 березня 2023, перебуваючи в госпіталі, пішов з життя[2].
Похований на Пирогівському цвинтарі в Києві.
Залишилися дружина і двоє синів[3].
Нагороди ред.
- Орден «За мужність» II ступеня (26.07.2023, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[4];
- орден «За мужність» III ступеня (5.05.2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5].
Примітки ред.
- ↑ Із Porsche Cayenne – в окопи. Хвилина мовчання: згадаймо бізнесмена Юрія Гапоненка. Главком. 19 липня 2023. Процитовано 9 вересня 2023.
- ↑ Пам’яті снайпера 46-ї окремої аеромобільної бригади Юрія Гапоненка (позивний «Байкер»). Укрінформ. 26 квітня 2023. Процитовано 9 вересня 2023.
- ↑ Юрій Гапоненко. Меморіал. Процитовано 9 вересня 2023.
- ↑ Указ Президента України від 26 липгя 2023 року № 450/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 5 травня 2022 року № 313/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |