Шабатура Ганна Михайлівна
Ганна Шабату́ра (22 листопада 1914, Іване-Золоте, Заліщицький район, Тернопільська область — 2 вересня 2004, Львів) — українська художниця. Мати Стефанії Шабатури.
| Шабатура Ганна Михайлівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження | 22 листопада 1914[1] Іване-Золоте, Заліщицький район, Тернопільська область, СРСР[1] | |||
| Смерть | 2004[1] | |||
| Львів, Україна[1] | ||||
| Поховання | Личаківський цвинтар | |||
| Країна |  Україна.svg){kind=small} Українська Радянська Соціалістична Республіка | |||
| Діяльність | художниця | |||
| Діти | Шабатура Стефанія Михайлівна | |||
|
| ||||
Життєпис
ред.Ганна Шабатура народилася в родині Семаників в селі Іване-Золоте (Заліщицького повіту Австро-Угорщини, нині Чортківського району, Тернопільська область, Україна). У її родині були будівничі церков та сільські скульптори.
Займалася сільським господарством. Впродовж всього життя відтворювала давні зразки вишивок, займалася писанкарством і декоративним розписом, знала чимало народних пісень. Однак малювати почала лише після того, як їй минуло 50 років. До цього її заохотила донька, яка тоді працювала художницею в текстильній промисловості.
12 січня 1972 року КДБ заарештував доньку Стефанію Шабатуру за підозрою в «антирадянській діяльності» і в тому ж році її засудили у Львові за «антирадянську агітацію і пропаганду» за статтею 62 частини 1 КК УРСР на 5 років таборів суворого режиму і 3 роки заслання[2].
У зв'язку з арештом доньки Ганну Шабатуру неодноразово викликали в КДБ, проводили обшуки в її помешканні, з якого також намагалися виселити.
У час, коли донька перебувала в ув'язненні та засланні, Ганна Шабатура підтримувала дітей політв'язнів і багато малювала. Творила серіями. Зображувала великодні гаївки, новорічні святкування, церкви, пейзажі, селян у їхніх щоденних клопотах. Мистецтвознавці відзначають її роботи: «Вертеп», «Свята вечеря», «Водохреща. Йордан», «На Великдень», «Увивають весільне деревце», «Хлопець на коні», «Молотьба», «Каменоломня», «Млин», «Орач»[3].
З голосу Ганни Шабатури зразки народнопісенного фольклору записували представники Українського народного хору ім. Г. Верьовки.
У 1990-х роботи художниці експонувалися на виставках у Львові та Києві. Нагороджена премією ім. К. Білокур.
У 2004 році у серії «Українське наївне малярство» вийшов альбом «Ганна Шабатура» із дослідженням Антоніни Палагнюк[4].
Померла у Львові, похована на 79 полі Личаківського цвинтаря.
Примітки
ред.- ↑ а б в г Українська Вікіпедія — 2004.
- ↑ Подарунок на день народження. Як виглядали доповідні КДБ 1970-их. Історична правда. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
- ↑ Ганна Шабатура. ukrainian-naive.com (укр.). Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
- ↑ ГАННА ШАБАТУРА HANNA SHABATURA. rodovid.net (укр.). Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
Література
ред.- Стефанія Шабатура: Життя окрилене стремлінням духу // Спогади. Вибрані статті / Упор. Соломія Дяків. — Жовква : Місіонер, 2021. — 472 с.