Старицька Анна Георгіївна
Старицька Анна Георгіївна, також Ганна Старицька, (фр. Anna Staritsky, 27 грудня 1907 (або січень 1908), Полтава — 13 лютого 1981, Париж), — українська й французька художниця, живописець, графік.
| Старицька Анна Георгіївна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
27 грудня 1907, січень 1908[1] або 1911[2][3][4] Полтава, Російська імперія | |||
| Смерть | 13 лютого 1981[5][6] | |||
| Париж | ||||
| Поховання | цвинтар Монпарнас | |||
| Країна |
 Бельгія Російська імперія | |||
| Жанр | живопис, графіка | |||
| Навчання | Школа красних мистецтв у Софії | |||
| Діяльність | художниця, літографка, художниця-граверка | |||
| Напрямок | абстракціонізм | |||
| У шлюбі з | Guillaume Hoorickxd | |||
| Роботи в колекції | Королівський музей витончених мистецтв, Stedelijk Museum voor Actuele Kunstd, Mu.ZEE - Kunstmuseum aan Zeed, Паризький міський музей сучасного мистецтва і Королівські музеї витончених мистецтв[7] | |||
|
| ||||
 Старицька Анна Георгіївна у Вікісховищі | ||||
Біографія ред.
Народилася, за різними даними, 27 грудня 1907 року або в січні 1908 року в Полтаві в родині спадкового дворянина статського радника Георгія Єгоровича Старицького. Племінниця В. І. Вернадського.
Після більшовицького перевороту 1917 року переїхала з матір'ю до Москви, де з 13 років відвідувала дитячу художню школу малювання графині Т. Л. Сухотіної-Толстої.
1925 — Ганна Старицька поїхала на лікування до Франції, оскільки хворіла на туберкульоз кісток.
1926 — переїхала до батька у Болгарію, тут вона вступила до Школи красних мистецтв у Софії, де навчалася протягом 5 років. Після закінчення академії переїхала до Брюсселя.
1932—1946 — спеціалізувалася в сфері ілюстрації та реклами, працювала дизайнером у брюссельських друкарнях.
Після Другої світової війни деякий час жила в Ніцці, де тоді працювала група художників, названа пізніше «Ніццькою школою», що мала певний вплив на художницю.
1952 — переїхала до Парижу, де під впливом чоловіка, бельгійського художника Гійома Орикса, захопилася абстракцією і докорінно змінила свій стиль живопису. У цей період виходять з-під її пензля яскраві картини-поеми. Художниця вдавалася до сміливих експериментів, вдосконалюючи техніку колажу, займалася гравюрою на цинку, міді, камені, лінолеумі, а також оформленням поетичних збірок для своїх друзів. Окрім того малювала пером, а також займалася обробкою дерева.
З 1951 твори Старицької експонуються в салоні Нових реальностей у Парижі, згодом відбулися декілька персональних виставок в Брюсселі, Антверпені, Ніцці, Каннах.
У 1970-ті роки художниця захопилася тематикою демонології. На її полотнах цього періоду проглядаються постаті чаклунів, духів невизначених контурів, навіяні давньослов'янською міфологією.
Померла у Парижі 13 лютого 1981 року. Похована на цвинтарі Монпарнас.
Вшанування пам'яті ред.
В Полтаві існує провулок Ганни Старицької.
Література ред.
- Модзалевский В. Л. Малороссийский Родословник. Том 4. С. 755.
- Корсак Іван. Тиха правда Модеста Левицького: повість-есей /І. Ф. Корсак.-К.: Ярославів Вал, 2009.- 165с.
Примітки ред.
- ↑ https://rkd.nl/explore/artists/100010
- ↑ Kunstindeks Danmark
- ↑ Invaluable.com — 1989.
- ↑ Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
- ↑ Anna Georgievna Staritsky
- ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/staritsky-anna-1
