Галіто чубатий

вид птахів
Галіто чубатий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Галітові (Rhinocryptidae)
Рід: Галіто (Rhinocrypta)
G.R. Gray, 1841
Вид: Галіто чубатий
Rhinocrypta lanceolata
(Geoffroy Saint-Hilaire, 1832)

Посилання
Вікісховище: Rhinocrypta lanceolata
Віківиди: Rhinocrypta lanceolata
ITIS: 562712
МСОП: 22703440
NCBI: 137539

Галіто чубатий[2] (Rhinocrypta lanceolata) — вид горобцеподібних птахів родини галітових (Rhinocryptidae).

Поширення

ред.

Вид поширений у південно-східній частині Болівії, на заході Парагваю, а також у північній та центральній частині Аргентини. Мешкає серед сухих чагарників у Гран-Чако та патагонських степах на висоті до 1800 м над рівнем моря[3]

Опис

ред.

Це досить великий і елегантний птах, завдовжки 21 см і вагою від 51 до 64 г. Має короткий дзьоб. Голова коричнева з вузькими білими смугами і виразним смугастим гребнем, який спрямований вгору і позаду маківки. Коричневий довгий темний хвіст з широкими і довгими верхніми криючими, які нависають над основою хвоста. Знизу тіла блідо-сіруватого забарвлення, боки яскраво-руді. Ноги міцні і товсті.

Спосіб життя

ред.

Наземний потаємний птах, що полює на комах та інших членистоногих серед густих колючих чагарників. Швидко бігають по землі, високо піднімаючи хвости. Літає неохоче і на короткі відстані.

Підвиди

ред.
  • Rhinocrypta lanceolata saturata Brodkorb, 1939 — південно-східна Болівія та західний Парагвай.
  • Rhinocrypta lanceolata lanceolata (Geoffroy Saint-Hilaire, 1832) — північ і центральна частина Аргентини.

Примітки

ред.
  1. BirdLife International (2018). Rhinocrypta lanceolata: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 22 квітня 2021
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, F.; Donsker, D.; Rasmussen, P. (January 2021). IOC World Bird List (v 11.1). Архів оригіналу за 4 листопада 2017. Процитовано 14 січня 2021.