Відкрити головне меню

Гай Стертіній Ксенофон (лат. Gaius Stertinius Xenophon; близько 10 до н. е. — після 54) — давньогрецький медик часів ранньої Римської імперії.

Гай Стертіній Ксенофон
Народився близько 10 до н. е.
Кос
Помер після 54
Кос
Громадянство
(підданство)
Стародавній Рим
Діяльність лікар

ЖиттєписРедагувати

Походив з відомого роду медиків Асклепіадів. Народився на о. Кос (належав до римської провінції Азія). Про батька Ксенофона немає відомостей, втім, імовірно той був лікарем. Тому Ксефоном спочатку вчився у батька, потім у Храмі Асклепіадів. Після навчання перебрався до Риму, де заслужив прихильність імператора Клавдія, ставши особистим лікарем останнього із зарплатнею у 500 тис. сестерціїв (удвічі більше звичайного гонорару). Зумів отримати для себе, свого брата (став зватися Квінт Стертіній) і дядька права римського громадянства та військовий трибунат, тобто їх зарахували до стану вершників.

Згодом Ксенофон отримав військову посаду (praefectus fabrum) та відзнаки у вигляді золотого вінця і списа на британському тріумфі після супроводжування у 43 році Клавдія у поході з підкорення Британії. У 53 році для свого рідного міста Кос отримав звільнення від податків. На подяку його співвітчизники поставили на честь Ксенофона статуї і викарбували пам'ятні монети з його зображенням. Сам Ксенофон витратив значні кошти на громадські будівлі у Неаполі.

У 54 році у змові із Агріппіною Ксенофон отруїв Клавдія, ввівши павичеве пір’я в горло (глотку) імператора (нібито для того, щоб змусити його блювати після їжі[1]), яке начебто було просякнуте отрутою[2]. Після цього повернувся на батьківщину. Про подальшу долю нічого невідомо. Разом із братом Квінтом залишив спадок у 30 млн сестерціїв.

ПриміткиРедагувати

  1. як це відбувалось на давньоримських бенкетах, де після вживання частини їжі, для того, щоб продовжити бенкет і мати змогу поїсти далі, шлунок штучно звільняли за допомогою пір'я, яке, введене в рота, подразнювало блювотні рецептори на м'якому піднебінні та задній стінці глотки, спричиняючи таким чином блювання
  2. Tacitus Annals 12, 67

ДжерелаРедагувати

  • Reinhard Wolters, C. Stertinius Xenophon von Kos und die Grabinschrift des Trimalchio. / Hermes. Band 127, 1, 1999, S. 47-60. (нім.)