Гай Стертіній Ксенофон
Гай Стертіній Ксенофон (лат. Gaius Stertinius Xenophon; близько 10 до н. е. — після 54) — давньогрецький медик часів ранньої Римської імперії.
| Гай Стертіній Ксенофон | |
|---|---|
| Народився |
близько 10 до н. е. Кос |
| Помер |
після 54 Кос |
| Країна | Стародавній Рим |
| Діяльність | лікар |
| Знання мов | латина |
| Брати, сестри | Quintus Stertiniusd[1] |
Життєпис ред.
Походив з відомого роду медиків Асклепіадів. Народився на о. Кос (належав до римської провінції Азія). Про батька Ксенофона немає відомостей, втім, імовірно той був лікарем. Тому Ксефоном спочатку вчився у батька, потім у Храмі Асклепіадів. Після навчання перебрався до Риму, де заслужив прихильність імператора Клавдія, ставши особистим лікарем останнього із зарплатнею у 500 тис. сестерціїв (удвічі більше звичайного гонорару). Зумів отримати для себе, свого брата (став зватися Квінт Стертіній) і дядька права римського громадянства та військовий трибунат, тобто їх зарахували до стану вершників.
Згодом Ксенофон отримав військову посаду (praefectus fabrum) та відзнаки у вигляді золотого вінця і списа на британському тріумфі після супроводжування у 43 році Клавдія у поході з підкорення Британії. У 53 році для свого рідного міста Кос отримав звільнення від податків. На подяку його співвітчизники поставили на честь Ксенофона статуї і викарбували пам'ятні монети з його зображенням. Сам Ксенофон витратив значні кошти на громадські будівлі у Неаполі.
У 54 році у змові із Агріппіною Ксенофон отруїв Клавдія, ввівши павичеве пір’я в горло (глотку) імператора (нібито для того, щоб змусити його блювати після їжі[2]), яке начебто було просякнуте отрутою[3]. Після цього повернувся на батьківщину. Про подальшу долю нічого невідомо. Разом із братом Квінтом залишив спадок у 30 млн сестерціїв.
Примітки ред.
- ↑ Любкер Ф. Stertinii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 1313.
- ↑ як це відбувалось на давньоримських бенкетах, де після вживання частини їжі, для того, щоб продовжити бенкет і мати змогу поїсти далі, шлунок штучно звільняли за допомогою пір'я, яке, введене в рота, подразнювало блювотні рецептори на м'якому піднебінні та задній стінці глотки, спричиняючи таким чином блювання
- ↑ Tacitus Annals 12, 67
Джерела ред.
- Reinhard Wolters, C. Stertinius Xenophon von Kos und die Grabinschrift des Trimalchio. / Hermes. Band 127, 1, 1999, S. 47-60. (нім.)