Гінц Шустер-Шевць, німецький варіант — Гайнц Шустер-Шевц (справжнє прізвище — Шевць; в.-луж. Hinc Šewc; нім. Heinz Schuster-Šewc, 8 лютого 1927-го року, село Поршіци[de], Лужиця, Німеччина — 10 лютого 2021) — лужицький філолог-славіст, сорабіст. Директор Інституту сорабістики (1964—1992). Експерт з верхньолужицької та нижньолужицької мов. Публікував свої наукові роботи під, подвійним німецько лужицьким, прізвищем Шустер-Шевць. Лауреат національної лужицької премії імені Якуба Чишинського (1980).

Гінц Шустер-Шевць
Hinc Šewc
Народився 8 лютого 1927(1927-02-08) (97 років)
Пуршвіц, Баутцен
Помер 10 лютого 2021(2021-02-10)[1][2] (94 роки)
Лейпциг, Саксонія, Німеччина
Місце проживання Німеччина
Країна  Німеччина
 НДР
Діяльність викладач університету, славіст, мовознавець
Alma mater Лейпцизький університет
Галузь Сорабістика
Заклад Лейпцизький університет
Членство Саксонська академія наук
Матиця серболужицька
Нагороди

Біографія ред.

Взимку 1946-го року два місяці навчався на лужицьких педагогічних курсах в Радворі. З травня цього ж року працював вчителем та директором початкової школи у селі Псови. У 1947-ому році вступив до молодіжного крила лужицької культурної організації «Домовіна». З 1948-го року вивчав славістику в Ягеллонському та Вроцлавському університетах. В 1953-ому році отримав науковий ступінь магістра, повернуся до Лужиці, де викладав російську мову.

З 1953-го до 1955-го року — асистент в Інституті серболужицької людності (пізніше — Серболужицький інститут) в Будишині. В 1955-ому році під керівництвом німецького славіста Ганса Гольма Бельфельдта захистив, у берлінському університеті імені Гумбольдта, дисертацію на здобуття наукового ступеню доцента наук із теми «Historische und vergleichende Lautlehre der Sprache des Albin Moller». З 1955-го до 1964-го року викладав славістику у Лейпцизькому університеті.

З 1964-го до 1992-го року — професор славістики та директор Інституту сорабістики. Організував при інституті, міжнародні Виші курси мов та культури лужицького народу, діяли з 1967-го до 1982-го року. Займався вивченням середньовічних літературних джерел,що відносились до групи «Лужицькі мовні пам'ятки». Видав дослідницькі роботи «Katechizm a spěwarske Albina Mollera» (1959), «Přełožk Noweho zakonja Mikławša Jakubicy» (1967), «Enchiridion Vandalicum Handrija Tary» (1990). Відкрив раніше не відомі твори «Das Neue Testament der niedersorbischen Krakauer (Berliner) Handschrift» (видано в 1996-ому році), «Rukopis Jana Cichoriusa z lěta 1663» (видано в 2000-ому році).

Працював над багатотомним «Історико-етимологічним словником верхньолужицької та нижньолужицької мов» (Historisch-etymologisches Wörterbuch der ober- und niedersorbischen Sprache), котрий видавав в різні проміжки часу між 1978-им та 1996-им роками. У різні часи був членом Комісії з Верхньолужицької мови при Академії наук НДР.

Отримав почесний докторський ступінь в Ягеллонському університеті. З 1977-го року — член Польської академії знань і з 1988-го року — почесний член Саксонської академії наук.

Його доробок налічує близько 400 наукових публікацій із сорабістики.

Основні наукові праці
  • Das Sorbische im slawischen Kontext, Domowina-Verlag, 2000.
  • Das Sorbische und der Stand seiner Erforschung, Berlin, Akademie-Verlag, 1991.
  • Historisch-etymologisches Wörterbuch der ober- und niedersorbischen Sprache, Bautzen, Domowina-Verlag, 1978—1996.
  • Bibliographie der sorbischen Sprachwissenschaft, Bautzen, Domowina-Verlag, 1966.
  • Vergleichende historische Lautlehre der Sprache des Albin Moller, Berlin, Akademie-Verlag, 1958.

Література ред.

Посилання ред.

  1. Верхньолужицька Вікіпедія — 2006.
  2. Heinz Schuster-Šewc : Traueranzeige