40°45′22″ пн. ш. 74°00′02″ зх. д. / 40.756111111111° пн. ш. 74.000555555556° зх. д. / 40.756111111111; -74.000555555556

Гудзон-Ярдс
Зображення
Названо на честь Гудзон і West Side Yardd
Країна  США
Адміністративна одиниця Мангеттен
Мапа
CMNS: Гудзон-Ярдс у Вікісховищі

Гудзон-Ярдс (Гадсон-Ярдс, Хадсон-Ярдс, англ. Hudson Yards, у перекладі: гудзонові двори) — район на заході боро Манхеттен, Нью-Йорк. На південь від Хадсон-Ярдса лежить район Челсі, на північ — Пекельна кухня. На заході район омивається водами річки Гудзон.

Історія

ред.
 
Залізничне депо в Хадсон-Ярдсі

З середини XIX століття в Хадсон-Ярдсі були залізничні товарні станції, а на прилеглому узбережжі Гудзона — пароплавні причали. Станції перебували під керівництвом Нью-Йоркської центральної залізниці (NYCRR). Вони аж до 1967 року обслуговували продуктові перевезення між Верхнім Манхеттеном і Канал-стріт. Того року основна продуктова база Нью-Йорка переїхала до району Хантс-Пойнт у Бронксі. Від закінчення Другої світової війни обсяги вантажоперевезень, які виконуються через Хадсон-Ярдс, почали неухильно скорочуватися. 1980 року був обслужений останній вантажний склад.

У 1986 році в Хадсон-Ярдсі між Західними 34-ю та 38-ю вулицями та Одинадцятою авеню звели Конференц-центр імені Джейкоба Джейвітса. Наступного року між Західними 30-ю та 33-ю вулицями та Десятою авеню — на місці колишньої станції — відкрили нове залізничне депо Вестсайда під керуванням LIRR. Між депо та Пенсільванським вокзалом проклали тунель. Він дав змогу вокзалу приймати поїзди з півночі штату Нью-Йорк і розвантажити цим Центральний вокзал. [1]

Проект забудови

ред.

У січні 2005 року міська рада Нью-Йорка змінила призначення району з промислового на комерційне та громадсько-житлове, що відкрило можливості для його забудови офісними та житловими будівлями[2]. У червні того ж року в Хадсон-Ярдсі в рамках подання заявки на проведення Олімпіади 2012 запропонували звести стадіон. Однак проект був відхилений[3]. Того ж року транспортне агентство MTA оголосило про прийом пропозицій із забудови району. Всього надійшло п'ять заявок від компаній Brookfield Properties, Related Companies, Extell, Vornado і Tishman Speyer[4]. Переможцем конкурсу в березні 2008 року вийшла компанія Tishman Speyer, яка має такі помітні активи, як Рокфеллерівський центр і Крайслер-білдінг[5].

Згідно з умовами контракту, Tishman Speyer за 1 мільярд доларів отримувала в оренду територію залізничного депо на 99 років і зобов'язувалася за 2 мільярди доларів звести над станцією дві платформи загальною площею 15 акрів (близько 61 000 м²), а також розпланувати на платформах парковий простір. 4 офісних та 10 житлових будівель[5]. Через лише два місяці через фінансову кризу, що вибухнула, угода розвалилася[6].

MTA зуміло швидко знайти девелопера на заміну. Ним у травні 2008 року стала компанія The Related Companies у співпраці з Goldman Sachs. У грудні 2009 року план розвитку Хадсон-Ярдса скоригували: площа забудови збільшилася до 26 акрів (105 000 м²), але до будівництва запланували вже 3 офісні, 9 житлових будівель, один готель та ще одну будівлю змішаного призначення. Крім них, до плану включили культурно-розважальні заклади та громадську школу. Площу паркового простору урізали до 10 акрів (40 000 м²). Сукупна площа житлового фонду згідно з планом становила близько 1,1 мільйона м[5].

У травні 2010 The Related Companies змінила партнера на канадського девелопера Oxford Properties[7].

Церемонію закладки першого каменя провели 4 грудня 2012 року. Кошторис проекту на той час зріс до 15 мільярдів доларів[8].

Планування

ред.

Хадсон-Ярдс обмежений з півдня районом Челсі, з півночі — Пекельною кухнею. Кордони району проходять по Західній 28-й вулиці на півдні, Західній 43-й вулиці на півночі та Сьомій та Восьмій авеню на сході[9].

Метро

ред.

13 вересня 2015 року на території району була відкрита станція 34-а вулиця — Хадсон-Ярдс лінії Флашинг, що веде до Квінсу через Таймс-сквер. Станція стала першою за 26 років новою ділянкою Нью-Йоркського метрополітену[10]. Безпосередній доступ до станції є у хмарочоса Хадсон-Ярдс, 30[11] та Хадсон-парку[12].

Паркова зона

ред.
 
Хадсон-парк у серпні 2015 року

У вересні 2014 року закінчили будівництво третьої, останньої частини парку Хай-Лайн. Розпланований на місці естакадної залізниці, парк оперізує Хадсон-Ярдс від 30-ї вулиці та Десятою авеню, закінчуючись на 34-й вулиці[13]. Ще один парк у районі Хадсон-парк лежить на північ від залізничних колій і має площу 4 акри (16 000 м²). Його вартість становила 30 мільйонів доларів[14].

Зведені хмарочоси

ред.
Назва Висота, м Поверховість Рік закладки Рік будівництва Зображення Примітки
Манхеттен-Вест[en] (комплекс) 303,3 2013 2020   [15]
Скай[en] 206 71 2008 2016   [16]
Гудзон-бульвар, 3[en] 315,2 68 2016 2019 [17]
Гудзон-Ярдс, 10[en] 267,7 52 2013 2016   [18]
Гудзон-Ярдс, 15[en] 278,6 71 2014 2018   [18]
Гудзон-Ярдс, 30[en] 386,6 92 2012 2019   [19]
Гудзон-Ярдс, 35[en] 307,5 79 2015 2019   [20]
Гудзон-Ярдс, 55[en] 237,1 53 2015 2018   [21]
Легенда

      Офісна будівля        Житлова будівля        Будівля змішаного призначення

Примітки

ред.
  1. The Encyclopedia of New York City, 2010, с. 627.
  2. Joyce Purnick (20 січня 2005). What Rises in the West? Uncertainty (англ.). The New York Times. Архів оригіналу за 6 вересня 2017. Процитовано 30 листопада 2016.
  3. Charles V. Bagli, Michael Cooper (7 червня 2005). What Rises in the West? Uncertainty (англ.). The New York Times. Архів оригіналу за 14 вересня 2015. Процитовано 30 листопада 2016.
  4. Adam Lisberg (19 листопада 2007). Five companies bid to remake six blocks of Hudson Yards area (англ.). Daily News. Процитовано 30 листопада 2016.
  5. а б в Mitchell L. Moss (11-2011). How New York City Won The Olympics (PDF) (англ.). New York University. Архів (PDF) оригіналу за 26 вересня 2015. Процитовано 30 листопада 2016.
  6. Charles V. Bagli (9 травня 2008). Deal to Build at Railyards on West Side Collapses (англ.). The New York Times. Архів оригіналу за 22 липня 2016. Процитовано 30 листопада 2016.
  7. MTA Finalizes Hudson Yards Deal (англ.). MTA. 26 травня 2010. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 30 листопада 2016.
  8. Jason Sheftell (4 грудня 2012). New York City officials, developers to break ground on $15 billion mini-city Hudson Yards (англ.). Daily News. Архів оригіналу за 14 листопада 2020. Процитовано 30 листопада 2016.
  9. Hudson Yards overview (PDF) (англ.). nyc.gov. Архів (PDF) оригіналу за 14 грудня 2016. Процитовано 30 листопада 2016.
  10. MTA’s 469th Station is First Addition to Subway System in 26 Years (англ.). MTA. 13 вересня 2015. Архів оригіналу за 14 вересня 2015. Процитовано 30 листопада 2016.
  11. 30 Hudson Yards Office Space (англ.). hudsonyardsnewyork.com. Архів оригіналу за 5 травня 2018. Процитовано 30 листопада 2016.
  12. Capital Programs 7 Line Extension (англ.). MTA. Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 30 листопада 2016.
  13. Michael Kimmelman (19 вересня 2014). The Climax in a Tale of Green and Gritty (англ.). The New York Times. Архів оригіналу за 20 вересня 2014. Процитовано 30 листопада 2016.
  14. Parks And Open Spaces (англ.). hudsonyardsnewyork.com. Архів оригіналу за 1 грудня 2016. Процитовано 30 листопада 2016.
  15. Manhattan West Complex (англ.). The Skysraper Center. Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 30 листопада 2016.
  16. Sky (англ.). The Skysraper Center. Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 30 листопада 2016.
  17. 3 Hudson Boulevard (англ.). The Skysraper Center. Архів оригіналу за 16 листопада 2016. Процитовано 30 листопада 2016.
  18. а б 10 Hudson Yards (англ.). The Skysraper Center. Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 30 листопада 2016.
  19. 30 Hudson Yards (англ.). The Skysraper Center. Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 30 листопада 2016.
  20. 35 Hudson Yards (англ.). The Skysraper Center. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 30 листопада 2016.
  21. 55 Hudson Yards (англ.). The Skysraper Center. Архів оригіналу за 3 серпня 2016. Процитовано 30 листопада 2016.

Література

ред.
  • Andrew Sparberg. Hudson Yards // The Encyclopedia of New York City / Kenneth T. Jackson, Lisa Keller, Nancy Flood. — 2. — Yale University Press, 2010. — P. 627. — ISBN 0300182570.