Гудзон-Ярдс
40°45′22″ пн. ш. 74°00′02″ зх. д. / 40.756111111111° пн. ш. 74.000555555556° зх. д.
Гудзон-Ярдс | |
Названо на честь | Гудзон і West Side Yardd |
---|---|
Країна | США |
Адміністративна одиниця | Мангеттен |
Гудзон-Ярдс у Вікісховищі |
Гудзон-Ярдс (Гадсон-Ярдс, Хадсон-Ярдс, англ. Hudson Yards, у перекладі: гудзонові двори) — район на заході боро Манхеттен, Нью-Йорк. На південь від Хадсон-Ярдса лежить район Челсі, на північ — Пекельна кухня. На заході район омивається водами річки Гудзон.
Історія
ред.З середини XIX століття в Хадсон-Ярдсі були залізничні товарні станції, а на прилеглому узбережжі Гудзона — пароплавні причали. Станції перебували під керівництвом Нью-Йоркської центральної залізниці (NYCRR). Вони аж до 1967 року обслуговували продуктові перевезення між Верхнім Манхеттеном і Канал-стріт. Того року основна продуктова база Нью-Йорка переїхала до району Хантс-Пойнт у Бронксі. Від закінчення Другої світової війни обсяги вантажоперевезень, які виконуються через Хадсон-Ярдс, почали неухильно скорочуватися. 1980 року був обслужений останній вантажний склад.
У 1986 році в Хадсон-Ярдсі між Західними 34-ю та 38-ю вулицями та Одинадцятою авеню звели Конференц-центр імені Джейкоба Джейвітса. Наступного року між Західними 30-ю та 33-ю вулицями та Десятою авеню — на місці колишньої станції — відкрили нове залізничне депо Вестсайда під керуванням LIRR. Між депо та Пенсільванським вокзалом проклали тунель. Він дав змогу вокзалу приймати поїзди з півночі штату Нью-Йорк і розвантажити цим Центральний вокзал. [1]
Проект забудови
ред.У січні 2005 року міська рада Нью-Йорка змінила призначення району з промислового на комерційне та громадсько-житлове, що відкрило можливості для його забудови офісними та житловими будівлями[2]. У червні того ж року в Хадсон-Ярдсі в рамках подання заявки на проведення Олімпіади 2012 запропонували звести стадіон. Однак проект був відхилений[3]. Того ж року транспортне агентство MTA оголосило про прийом пропозицій із забудови району. Всього надійшло п'ять заявок від компаній Brookfield Properties, Related Companies, Extell, Vornado і Tishman Speyer[4]. Переможцем конкурсу в березні 2008 року вийшла компанія Tishman Speyer, яка має такі помітні активи, як Рокфеллерівський центр і Крайслер-білдінг[5].
Згідно з умовами контракту, Tishman Speyer за 1 мільярд доларів отримувала в оренду територію залізничного депо на 99 років і зобов'язувалася за 2 мільярди доларів звести над станцією дві платформи загальною площею 15 акрів (близько 61 000 м²), а також розпланувати на платформах парковий простір. 4 офісних та 10 житлових будівель[5]. Через лише два місяці через фінансову кризу, що вибухнула, угода розвалилася[6].
MTA зуміло швидко знайти девелопера на заміну. Ним у травні 2008 року стала компанія The Related Companies у співпраці з Goldman Sachs. У грудні 2009 року план розвитку Хадсон-Ярдса скоригували: площа забудови збільшилася до 26 акрів (105 000 м²), але до будівництва запланували вже 3 офісні, 9 житлових будівель, один готель та ще одну будівлю змішаного призначення. Крім них, до плану включили культурно-розважальні заклади та громадську школу. Площу паркового простору урізали до 10 акрів (40 000 м²). Сукупна площа житлового фонду згідно з планом становила близько 1,1 мільйона м[5].
У травні 2010 The Related Companies змінила партнера на канадського девелопера Oxford Properties[7].
Церемонію закладки першого каменя провели 4 грудня 2012 року. Кошторис проекту на той час зріс до 15 мільярдів доларів[8].
Планування
ред.Хадсон-Ярдс обмежений з півдня районом Челсі, з півночі — Пекельною кухнею. Кордони району проходять по Західній 28-й вулиці на півдні, Західній 43-й вулиці на півночі та Сьомій та Восьмій авеню на сході[9].
Метро
ред.13 вересня 2015 року на території району була відкрита станція 34-а вулиця — Хадсон-Ярдс лінії Флашинг, що веде до Квінсу через Таймс-сквер. Станція стала першою за 26 років новою ділянкою Нью-Йоркського метрополітену[10]. Безпосередній доступ до станції є у хмарочоса Хадсон-Ярдс, 30[11] та Хадсон-парку[12].
Паркова зона
ред.У вересні 2014 року закінчили будівництво третьої, останньої частини парку Хай-Лайн. Розпланований на місці естакадної залізниці, парк оперізує Хадсон-Ярдс від 30-ї вулиці та Десятою авеню, закінчуючись на 34-й вулиці[13]. Ще один парк у районі Хадсон-парк лежить на північ від залізничних колій і має площу 4 акри (16 000 м²). Його вартість становила 30 мільйонів доларів[14].
Зведені хмарочоси
ред.Назва | Висота, м | Поверховість | Рік закладки | Рік будівництва | Зображення | Примітки |
---|---|---|---|---|---|---|
Манхеттен-Вест[en] (комплекс) | 303,3 | 2013 | 2020 | [15] | ||
Скай[en] | 206 | 71 | 2008 | 2016 | [16] | |
Гудзон-бульвар, 3[en] | 315,2 | 68 | 2016 | 2019 | [17] | |
Гудзон-Ярдс, 10[en] | 267,7 | 52 | 2013 | 2016 | [18] | |
Гудзон-Ярдс, 15[en] | 278,6 | 71 | 2014 | 2018 | [18] | |
Гудзон-Ярдс, 30[en] | 386,6 | 92 | 2012 | 2019 | [19] | |
Гудзон-Ярдс, 35[en] | 307,5 | 79 | 2015 | 2019 | [20] | |
Гудзон-Ярдс, 55[en] | 237,1 | 53 | 2015 | 2018 | [21] |
- Легенда
Офісна будівля Житлова будівля Будівля змішаного призначення
Примітки
ред.- ↑ The Encyclopedia of New York City, 2010, с. 627.
- ↑ Joyce Purnick (20 січня 2005). What Rises in the West? Uncertainty (англ.). The New York Times. Архів оригіналу за 6 вересня 2017. Процитовано 30 листопада 2016.
- ↑ Charles V. Bagli, Michael Cooper (7 червня 2005). What Rises in the West? Uncertainty (англ.). The New York Times. Архів оригіналу за 14 вересня 2015. Процитовано 30 листопада 2016.
- ↑ Adam Lisberg (19 листопада 2007). Five companies bid to remake six blocks of Hudson Yards area (англ.). Daily News. Процитовано 30 листопада 2016.
- ↑ а б в Mitchell L. Moss (11-2011). How New York City Won The Olympics (PDF) (англ.). New York University. Архів (PDF) оригіналу за 26 вересня 2015. Процитовано 30 листопада 2016.
- ↑ Charles V. Bagli (9 травня 2008). Deal to Build at Railyards on West Side Collapses (англ.). The New York Times. Архів оригіналу за 22 липня 2016. Процитовано 30 листопада 2016.
- ↑ MTA Finalizes Hudson Yards Deal (англ.). MTA. 26 травня 2010. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 30 листопада 2016.
- ↑ Jason Sheftell (4 грудня 2012). New York City officials, developers to break ground on $15 billion mini-city Hudson Yards (англ.). Daily News. Архів оригіналу за 14 листопада 2020. Процитовано 30 листопада 2016.
- ↑ Hudson Yards overview (PDF) (англ.). nyc.gov. Архів (PDF) оригіналу за 14 грудня 2016. Процитовано 30 листопада 2016.
- ↑ MTA’s 469th Station is First Addition to Subway System in 26 Years (англ.). MTA. 13 вересня 2015. Архів оригіналу за 14 вересня 2015. Процитовано 30 листопада 2016.
- ↑ 30 Hudson Yards Office Space (англ.). hudsonyardsnewyork.com. Архів оригіналу за 5 травня 2018. Процитовано 30 листопада 2016.
- ↑ Capital Programs 7 Line Extension (англ.). MTA. Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 30 листопада 2016.
- ↑ Michael Kimmelman (19 вересня 2014). The Climax in a Tale of Green and Gritty (англ.). The New York Times. Архів оригіналу за 20 вересня 2014. Процитовано 30 листопада 2016.
- ↑ Parks And Open Spaces (англ.). hudsonyardsnewyork.com. Архів оригіналу за 1 грудня 2016. Процитовано 30 листопада 2016.
- ↑ Manhattan West Complex (англ.). The Skysraper Center. Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 30 листопада 2016.
- ↑ Sky (англ.). The Skysraper Center. Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 30 листопада 2016.
- ↑ 3 Hudson Boulevard (англ.). The Skysraper Center. Архів оригіналу за 16 листопада 2016. Процитовано 30 листопада 2016.
- ↑ а б 10 Hudson Yards (англ.). The Skysraper Center. Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 30 листопада 2016.
- ↑ 30 Hudson Yards (англ.). The Skysraper Center. Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 30 листопада 2016.
- ↑ 35 Hudson Yards (англ.). The Skysraper Center. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 30 листопада 2016.
- ↑ 55 Hudson Yards (англ.). The Skysraper Center. Архів оригіналу за 3 серпня 2016. Процитовано 30 листопада 2016.
Література
ред.- Andrew Sparberg. Hudson Yards // The Encyclopedia of New York City / Kenneth T. Jackson, Lisa Keller, Nancy Flood. — 2. — Yale University Press, 2010. — P. 627. — ISBN 0300182570.