Відкрити головне меню

Гагін Віктор Іванович
Gagin.JPG
Народився 14 грудня 1934(1934-12-14)
Часів Яр, Бахмутський район, Донецька область
Помер 15 серпня 2016(2016-08-15) (81 рік)
Буринь, Сумська область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність журналіст
Жанр Історія

Гагін Віктор Іванович, (* 14 грудня 1934 р в м. Часів Яр Донецької області — † 15 серпня 2016 Буринь) — дослідник Голодомору. Також краєзнавець, педагог.

Член Національної спілки краєзнавців України.

Жертва сталінського терору.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Дід Антон (по матері), який мешкав на хуторі Нотаріусівка на Буринщині, зазнав утисків з боку комуністичної влади. Під час голодомору, за відмову вступати в колгосп, родину виселили із хати, відібрали майно, сусідам заборонили давати притулок. Сім'я утекла на Донбас. Під час Другої світової війни родина повернулася в Сумщину, в хутір Нотаріусівка. Проте після повернення сталінських військ батька примусово мобілізували до війська.

1943  — пішов у перший клас Верхньосагарівської початкової школи. Потім навчався в Жуківській семирічній школі Буринського району.

1944  — 1945 р. влітку працював на різних роботах: возив воду в поле колгоспникам, ходив за плугом, якого тягнули воли, верхи водив коней у косарці їздив на кінній гребці для загрібання залишків колосків після укосу. За тяжку працю отримував тодішню «валюту» — трудодні.

1955  — 1957  — служив в армії. Під час служби був залучений до випробувань ядерної зброї на Семипалатинському ядерному полігоні в 1956 році. Прирівняний до статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС.

1957  — 1961  — секретар виконкому Верхньосагарівської сільської ради.

1961  — 1963  — учитель російської і німецької мов Бережнянської восьмирічної школи.

1964  — 1966  — директор Бережнянської школи.

1961  — закінчив Харківський інститут культури за фахом культосвітня робота (культуролог).

1964  — закінчив Сумський педагогічний університет філологічний факультет.

1966  — 1978  — завідуючий відділом культури виконкому Буринської районної ради народних депутатів Сумської області.

1978  — обраний секретарем виконкому Буринської ради.

1989  — заступник голови виконкому Буринської районної ради.

1992  — заступник голови Буринської районної ради.

1994  — пенсіонер.

Журналістикою і краєзнавчою роботою займається з 1957 року. Є позаштатним кореспондентом Буринської районної газети. Протягом 20 років обирався головою Буринської районної організації Українського товариства охорони пам'яток історії і культури.

ПублікаціїРедагувати

Статті друкувалися в республіканській газеті «Культура і життя», Сумській обласній газеті, газеті «Свобода», "Путивльські відомості", у Всеукраїнському науковому журналі «Сіверянський літопис» надруковані статті: «Народна топоніміка Буринщини»(2012 р,), «Де розташований літописний Бирин?» (2013 р.).

КнижкиРедагувати

Назва рік видавництво
Духовний світ Буринщини від давнини до сьогодення 2010
Буринщина з глибини віків 2011
Буринь воєнне лихоліття і відродження 2013
Нариси історії землі Буринської. Книга І. 2014 «Ярославна» Суми.

Нині у видавництві «Ярославна» готується до публікації «Нариси історії землі Буринської. Книга ІІ».

Має чисельні нагороди і відзнаки.

Особисте життяРедагувати

Має дружину  — Гагіна Марія Іванівна, син і дві доньки, внуки і правнуки.

ДжерелаРедагувати