Гаврилов Михайло Олександрович

науковець

Миха́йло Олекса́ндрович Гаври́лов (*24 листопада 1903—†1979) — радянський учений, який стояв біля витоків інформатики в СРСР, зокрема технічної кібернетики, теорії автоматів та теорії ЕОМ, член-кореспондент АН СРСР (1964).

Гаврилов Михайло Олександрович
Народився24 листопада 1903(1903-11-24) або 1903[1][2][3]
Москва, Російська імперія[4]
Помер29 квітня 1979(1979-04-29) або 1979[1][2][3]
Москва, СРСР
Діяльністьнауковець
ЗакладМосковський енергетичний інститут
Науковий ступіньдоктор технічних наук
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора

Висунув ідею про те, що багато інженерні задачі проектування пристроїв релейного автоматики можна вирішувати формальними методами з використанням апарату математичної логіки. Розробив практичні методи синтезу схем і пристроїв, що використовують контакти, керовані за допомогою реле. Розвивав методи автоматичного проектування дискретних керувальних пристроїв.

Основні праці з телемеханіки, теорії релейних пристроїв і кінцевих автоматів. У 1950 році опублікував свою книгу «Теорія релейно-контактних схем», що стала першою в світі книжкою, присвяченою логічним методам аналізу та синтезу схем.

Премія АН СРСР ім. П. Н. Яблочкова (1958).

Праці
  • Гаврилов Μ. Α., Теория релейно-контактных схем, М.-Л., 1950

Джерела

ред.
  1. а б VIAF[Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  2. а б NUKAT — 2002.
  3. а б CONOR.BG
  4. Гаврилов Михаил Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.