ГЕС La Tasajera
ГЕС La Tasajera — гідроелектростанція у центральній частині Колумбії. Знаходячись перед ГЕС Carlos Lleras Restrepo, становить одну зі станцій верхнього ступеня — поряд з ГЕС Ріо-Гранде — в гідровузлі, який використовує ресурс зі сточища річки Порсе (права притока Нечі, правої притоки Кауки, яка, своєю чергою, є лівою притокою Магдалени, котра впадає до Карибського моря в місті Барранкілья). При цьому інша станція верхнього ступеня використовує ресурс із тієї ж річки, проте відбираючи його нижче по течії та без використання великої дериваційної схеми, а тому має значно менший напір.
| ГЕС La Tasajera | |
|---|---|
| 6°24′46″ пн. ш. 75°25′45″ зх. д. / 6.41283500002777807° пн. ш. 75.42942400002777958° зх. д.Координати: 6°24′46″ пн. ш. 75°25′45″ зх. д. / 6.41283500002777807° пн. ш. 75.42942400002777958° зх. д. | |
| Країна |  Колумбія |
| Адмінодиниця | Антіокія |
| Стан | діюча |
| Річка | Ріо-Гранде |
| Каскад | гідровузол у сточищі Порсе |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1993–1994 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 315 МВт |
| Середнє річне виробництво | 1400 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 933 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Пелтон |
| Кількість та марка турбін | 3 Neyrpic |
| Витрата через турбіни | 13,25 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 3 Ansaldo-GIE по 109 МВА |
| Потужність гідроагрегатів | 3х105 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | земляна |
| Висота греблі | 65 м |
| ЛЕП | 230 + 110 |
| Власник | Empresas Públicas de Medellín (EPM) |
  ГЕС La Tasajera | |
| Мапа | |
 | |
У межах проєкту ліву притоку Порсе річку Ріо-Гранде перекрили земляною греблею Ріо-Гранде 2 висотою 65 метрів, яка потребувала 2,7 млн м3 матеріалу. Вона утримує водосховище з площею поверхні 11 км2 та об'ємом 253 млн м3 (корисний об'єм 110 млн м3).
Зі сховища прокладено дериваційний тунель довжиною 7,2 км з перетином 11,3 м2, який прямує на південь в долину річки Медельїн (верхня течія Порсе). Він сполучений із запобіжним балансувальним резервуаром висотою 202 метри та переходить у напірну шахту висотою 330 метрів, з якої ресурс потрапляє до напірного водоводу довжиною 0,55 км з діаметром 2,6 метра.
Машинний зал станції споруджений у підземному виконанні та має розміри 70х17 метрів при висоті 35 метрів, а доступ до нього персоналу здійснюється через тунель довжиною 1,5 км. Крім того, існує окреме підземне приміщення для розміщення трансформаторного обладнання розмірами 53 × 11 метрів при висоті 13 метрів.
Основне обладнання станції становлять три турбіни типу Пелтон потужністю по 105 МВт. При напорі у 933 метри вони забезпечують виробництво 1,4 млрд кВт·год електроенергії на рік.
Відпрацьований ресурс потрапляє у відвідний тунель довжиною 1,8 км, який переходить у відкритий канал довжиною 0,8 км, котрий завершується у річці Медельїн (Порсе).
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованих на роботу під напругою 220 кВ.
Можливо відзначити, що з того ж водосховища Ріо-Гранде 2 живиться менша ГЕС Niquia (21 МВт), яка працює на системі водопостачання міста Медельїн[1][2][3].
Примітки
ред.- ↑ Архівована копія. repository.unimilitar.edu.co. Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ 1.3 CENTRAL HIDROELECTRICA "LA TASAJERA" (RIOGRANDE 11) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 серпня 2016.
- ↑ Ozdemir, Levent (1 січня 1998). North American Tunneling 1988 (англ.). CRC Press. ISBN 9789054109310. Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.