ГЕС Ріо-Гранде

ГЕС Ріо-Гранде
ГЕС Ріо-Гранде
	6°32′36″ пн. ш. 75°21′46″ зх. д. / 6.54337150002777790° пн. ш. 75.36291720002778050° зх. д.Координати: 6°32′36″ пн. ш. 75°21′46″ зх. д. / 6.54337150002777790° пн. ш. 75.36291720002778050° зх. д.
Країна	Колумбія
Стан	діюча
Річка	Ріо-Гранде
Каскад	гідровузол у сточищі Порсе
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1951 – 1956
Основні характеристики
Установлена потужність	19 (після часткової демобілізації) МВт
Тип ГЕС	дериваційна
Характеристики обладнання
Тип турбін	Френсіс
Кількість та марка турбін	1
Кількість та марка гідрогенераторів	1
Потужність гідроагрегатів	1х19 (після часткової демобілізації) МВт
Власник	Empresas Públicas de Medellín (EPM)
	ГЕС Ріо-Гранде
Мапа

ГЕС Ріо-Гранде — гідроелектростанція у центральній частині Колумбії. Знаходячись перед ГЕС Порсе 2, становить одну зі станцій верхнього ступеню – поряд з ГЕС La Tasajera – в гідровузлі, який використовує ресурс зі сточища річки Порсе (права притока Нечі, правої притоки Кауки, яка в свою чергу є лівою притокою Магдалени, котра впадає до Карибського моря в місті Барранкілья). При цьому інша станція верхнього ступеню використовує ресурс із тієї ж річки, проте відбираючи його вище по течії та спрямовуючи у велику дериваційну схему, а тому має значно більший напір.

У межах проекту ліву притоку Порсе річку Ріо-Гранде перекрили невеликою водозабірною греблею, яка спрямовує ресурс у прокладений по лівобережжю канал (а завершальному етапі – тунель) довжиною 1,4 км. Останній завершується у водосховищі Quebradona з об’ємом 0,5 млн м³, від якого далі прямує водовід довжиною біля 3,9 км. На своєму шляху він проходить над Ріо-Гранде та в підсумку розгалужується на три напірні водоводи довжиною біля 1 км кожен, що виводять до розташованого на правому березі Ріо-Гранде наземного машинного залу.

В 1951-му станція почала роботу з двома турбінами типу Френсіс потужністю по 25 МВт, а за п’ять років до них додали ще одну таку же. Втім, невдовзі через виявлені прорахунки у проекті загальний показник станції переномінували на 68 МВт.

В 1994-му вище по течії почався відбір води для роботи ГЕС La Tasajera, а у 2003-му на станції Ріо-Гранде два із трьох гідроагрегатів вивели з експлуатації, після чого її потужність стала рахуватись на рівні 19 МВт.^[1]^[2]

Примітки

↑ A, Daniel Agudelo (8 листопада 2010). CENTRALES HIDORELECTRICAS DE ANTIOQUIA. CENTRALES HIDROELECTRICAS DE ANTIOQUIA. Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.
↑ Архівована копія (PDF). repository.upb.edu.co. Архів оригіналу (PDF) за 7 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[1] A, Daniel Agudelo (8 листопада 2010). CENTRALES HIDORELECTRICAS DE ANTIOQUIA. CENTRALES HIDROELECTRICAS DE ANTIOQUIA. Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.

[2] Архівована копія (PDF). repository.upb.edu.co. Архів оригіналу (PDF) за 7 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[1]

[2]