ГЕС San Jose I (ісп. Сан-Хосе I) – гідроелектростанція в Болівії, за чотири десятки кілометрів на північний схід від Кочабамби. Знаходячись між ГЕС Santa Isabel та ГЕС Сан-Хосе II, становить третій ступінь дериваційного каскаду у сточищі річки Еспіриту-Санту, лівого витоку Чапаре (впадає ліворуч до Маморе, правого витоку Мадейри, котра в свою чергу є правою притокою Амазонки).

ГЕС Сан-Хосе I
17°09′39″ пд. ш. 65°47′09″ зх. д. / 17.16102777780577782° пд. ш. 65.786055555583786258° зх. д. / -17.16102777780577782; -65.786055555583786258Координати: 17°09′39″ пд. ш. 65°47′09″ зх. д. / 17.16102777780577782° пд. ш. 65.786055555583786258° зх. д. / -17.16102777780577782; -65.786055555583786258
Країна Болівія Болівія
Стан діюча
Річка Santa Isabel, Малага, деривація з притоків Паракті
Каскад гідровузол у сточищі Еспіриту-Санту
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 2018
Основні характеристики
Установлена потужність 55  МВт
Тип ГЕС дериваційна
Розрахований напір 313  м
Характеристики обладнання
Тип турбін Пелтон
Кількість та марка турбін 2
Кількість та марка гідрогенераторів 2 по 32,5 МВА
Потужність гідроагрегатів 2х27,5  МВт
Основні споруди
ЛЕП 230
Власник Empresa Nacional de Electricidad
ГЕС Сан-Хосе I. Карта розташування: Болівія
ГЕС Сан-Хосе I
ГЕС Сан-Хосе I
Мапа
Мапа

Відпрацьована на ГЕС Santa Isabel вода потрапляє у балансуючий резервуар Агуас Кларас, розташований на мису неподалік злиття Santa Isabel та Малаги – лівого та правого витоків Паракті, правої притоки Еспіриту-Санту. Сюди ж надходить додатковий ресурс із водозаборів, створених на:

- Santa Isabel;

- Малазі;

- Антарі (невелика ліва притока Малаги);

- п’яти правих притоках Паракті – Ronco, Ronquito, Cañón (Miguelito), Roque Mayu, Solitario (San Jacinto) – для чого прокладено водозбірний тунель довжиною 4,25 км з діаметром 2,7 метра, який на завершальному етапі перетинає Малагу.

Від Агуас Кларас починається головний дериваційний тунель довжиною 4,9 км з діаметром 3,1 метра, котрий перетинає Santa Isabel та далі прямує через лівобережний гірський масив Паракті. На завершальному етапі він переходить у напірний водовід довжиною 0,5 км, який подає ресурс до машинного залу.

Основне обладнання станції становлять дві турбіни типу Пелтон потужністю по 27,5 МВт, що працюють при напорі у 313 метрів. Відпрацьована вода відводиться у нижній балансуючий резервуар Мігелето, звідки спрямовуватиметься на ГЕС San Jose II.

Для видачі продукції її напруга піднімається до 230 кВ.

Станцію ввели в експлуатацію на початку 2018 року.[1][2][3]

Примітки ред.

  1. SUPERVISIÓN DE LA EJECUCIÓN DEL PROYECTO HIDROELÉCTRICO SAN JOSÉ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 квітня 2017.
  2. ROYECTO HIDROELÉCTRICO SAN JOSÉ LICITACIÓN PÚBLICA INTERNACIONAL LPI-PHSJ-01/2014 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 квітня 2017.
  3. User, Super. Hidroeléctrica San José 1. www.endecorani.bo (es-es) . Архів оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 31 серпня 2018.