ГЕС Макагуа — гідроелектростанція у Венесуелі. Знаходячись після ГЕС Каруачі, становить нижній ступінь каскаду на річці Кароні, правій притоці однієї з найбільших річок світу Ориноко.

ГЕС Макагуа
8°18′14″ пн. ш. 62°40′05″ зх. д. / 8.30388889° пн. ш. 62.66805556° зх. д. / 8.30388889; -62.66805556
КраїнаВенесуела Венесуела
Стандіюча
РічкаКароні
Каскадкаскад на Кароні
Початок будівництва1956 (зал 1), 1988 (зал 2—3)
В експлуатації з1961
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів1961 (зал 1), 1996 (зал 2—3)
Основні характеристики
Установлена потужність3152  МВт
Середнє річне виробництво13 200  млн кВт·год
Тип ГЕСпригреблева
Розрахований напір46 (зал 1), 46 (зал 2), 23 (зал 3)  м
Характеристики обладнання
Тип турбінФренсіс (зали 1 та 2), Каплан (зал 3)
Кількість та марка турбін6 IMPSA (зал 1), 12 Hitachi (зал 2), 2 Hitachi (зал 3)
Кількість та марка гідрогенераторів6 (зал 1), 12 Hitachi по 250 МВА (зал 2), 2 Hitachi по 102 МВА (зал 3)
Потужність гідроагрегатів6 × 64 (зал 1), 12 × 216 (зал 2), 2 × 88 (зал 3)  МВт
Основні споруди
Тип греблібетонна гравітаційна/кам'яно-накидна із бетонним облицюванням
Висота греблі72  м
Довжина греблі486 + 660 +322/2806  м
ЛЕП400 + 115
ВласникCVG Electrification del Caroni CA (Edelca)
ГЕС Макагуа. Карта розташування: Венесуела
ГЕС Макагуа
ГЕС Макагуа
Мапа
Мапа
CMNS: ГЕС Макагуа у Вікісховищі

На початку 1960-х років на Кароні запрацював перший машинний зал майбутнього комплексу Макагуа. Його розташували у правобережній частині долини річки під бетонною гравітаційною греблею висотою 26 метрів та довжиною 486 метрів. Крім того, для захоплення води знадобились земляні дамби загальною протяжністю близько 2 км. Через облаштований у греблі водозабір та шість напірних водоводів зі спадаючим діаметром від 7,5 до 6,5 метра ресурс подавався на шість турбін типу Френсіс потужністю по 64 МВт, які використовували напір у 46 метрів.

У другій половині 1990-х станцію Макагуа перетворили на потужний гідрокомплекс. Для цього долину річки перекрили кількома спорудами — бетонною гравітаційною висотою від фундаменту 72 метри та довжиною 660 метрів, а також трьома кам'яно-накидними з бетонним облицюванням загальною довжиною 2806 метрів при максимальній висоті до 20 метрів та ширині по гребеню 8 метрів. Між двома насипними ділянками також розташовується ще одна бетонна споруда — водопропускна секція із дванадцятьма шлюзами довжиною 322 метри. Разом вони утримують водосховище з площею поверхні 47,4 км2 та об'ємом 363 млн м3 (корисний об'єм 40 млн м3), у якому припустиме коливання рівня в операційному режимі між позначками 52 та 53,7 метра НРМ (під час повені до 54,5 метра НРМ). Під головною бетонною секцією греблі розташували машинний зал, до якого ресурс подається через водоводи з діаметром 9,6 метра. Вони живлять дванадцять турбін другої черги типу Френсіс потужністю по 216 МВт, які використовують напір у 46 метрів. Крім того, одночасно з другою ввели в експлуатацію так звану третю чергу, котра має дві турбіни типу Каплан потужністю по 88 МВт, котрі розраховані на напір у 23 метри.

За рік гідрокомплекс забезпечує виробництво 13,2 млрд кВт·год електроенергії.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованим на роботу під напругою 400 кВ та 115 кВ[1][2][3][4][5][6].

Примітки

ред.
  1. Represa del Guri Macagua I,II y III | Dam | Hydrology. Scribd (англ.). Архів оригіналу за 1 липня 2019. Процитовано 1 липня 2019.
  2. RafaeloVivas (10 травня 2016). Transporte ferroviario. Процитовано 1 липня 2019.
  3. Macagua (Jose de Sucre) Hydroelectric Power Plant Venezuela - GEO. globalenergyobservatory.org. Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 1 липня 2019.
  4. Company Profile of HPC Venezuela C.A. (VHPC) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 серпня 2016.
  5. Macagua : HPC Venezuela, C.A. www.vhpc.com.ve. Архів оригіналу за 20 грудня 2021. Процитовано 1 липня 2019.
  6. FRANCIS Turbines. IMPSA (амер.). Архів оригіналу за 1 липня 2019. Процитовано 1 липня 2019.