ГЕС Кастельбелло

ГЕС Кастельбелло (італ. La centrale idroelettrica Castelbello) — гідроелектростанція на півночі Італії. Знаходячись між ГЕС Глоренца (вище по течії) та ГЕС Тель, входить до каскаду на річці Адідже (впадає в Адріатичне море утворюючи спільну дельту із По), яка на цій ділянці дренує південний схил Ецтальських Альп та північний схил Ортлерських Альп.

ГЕС Кастельбелло
46°37′21″ пн. ш. 10°54′53″ сх. д. / 46.62272222224977725° пн. ш. 10.914833333360777° сх. д. / 46.62272222224977725; 10.914833333360777Координати: 46°37′21″ пн. ш. 10°54′53″ сх. д. / 46.62272222224977725° пн. ш. 10.914833333360777° сх. д. / 46.62272222224977725; 10.914833333360777
Країна Італія Італія
Стан діюча
Річка Адідже
Каскад каскад на Адідже
Початок будівництва 1939
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1949
Основні характеристики
Установлена потужність 87  МВт
Середнє річне виробництво 396  млн кВт·год
Тип ГЕС дериваційна
Розрахований напір 294  м
Характеристики обладнання
Тип турбін Френсіс
Кількість та марка турбін 3
Витрата через турбіни 35  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів 3х32 МВА
Потужність гідроагрегатів 3х29  МВт
Основні споруди
Довжина греблі 34  м
ЛЕП 130 + 220
Власник Edison
ідентифікатори і посилання
ГЕС Кастельбелло. Карта розташування: Італія
ГЕС Кастельбелло
ГЕС Кастельбелло
Мапа

Будівництво комплексу із двох станцій — Глоренца та Кастельбелло — розпочали у 1939 році. Під час Другої світової війни воно перервалось та відновилось у 1946-му, а ще за три роки комплекс нарешті ввели в експлуатацію. Відпрацьована на Глоренца вода скидається із нижнього балансуючого резервуару назад в Адідже, русло якої на цій ділянці каналізоване та спрямлене, і через 12 км за допомогою греблі довжиною 34 метра відводиться до дериваційного каналу ГЕС Кастельбелло. Через декілька сотень метрів канал проходить через нижній балансуючий резервуар ГЕС Lasa, яка працює на воді із правих приток Адідже, після чого об'єднаний ресурс спрямовується у тунель довжиною 17,4 км із перетином 12,6 м2, прокладений у гірському масиві правобережжя (згадані вище Ортлерські Альпи). На своєму шляху тунель також приймає воду з приток Адідже - Пліма, Раміні та Солумес. По завершенню він переходить у напірний водогін довжиною 0,25 км та діаметром 2,7 метра.

Машинний зал споруджений у підземному виконанні та доступний через службовий тунель довжиною 190 метрів. Він обладнаний трьома турбінами типу Френсіс потужністю по 29 МВт, які при напорі у 294 метрів забезпечують виробництво 396 млн кВт-год електроенергії на рік.

Відпрацьована вода по тунелю/каналу відводиться до Адідже.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 130 та 220 кВ.[1][2]

Управління станцією відбувається дистанційно з диспетчерського центру в Больцано.[3]

ПриміткиРедагувати

  1. Alperia: Centrali di Glorenza e Castelbello. webcache.googleusercontent.com (it). Процитовано 2017-09-15. [недоступне посилання з липня 2019]
  2. La centrale idroelettrica Castelbello (BZ) | Edison. Edison (it). Процитовано 2017-09-15. 
  3. Castelbello hydroelectric power plant (BZ) | Edison. Edison (en). Процитовано 2017-09-15.