ГЕС Кастельбелло
ГЕС Кастельбелло (італ. La centrale idroelettrica Castelbello) — гідроелектростанція на півночі Італії. Знаходячись між ГЕС Глоренца (вище по течії) та ГЕС Тель, входить до каскаду на річці Адідже (впадає в Адріатичне море утворюючи спільну дельту із По), яка на цій ділянці дренує південний схил Ецтальських Альп та північний схил Ортлерських Альп.
| ГЕС Кастельбелло | |
|---|---|
| 46°37′21″ пн. ш. 10°54′53″ сх. д. / 46.62272222224977725° пн. ш. 10.914833333360777° сх. д.Координати: 46°37′21″ пн. ш. 10°54′53″ сх. д. / 46.62272222224977725° пн. ш. 10.914833333360777° сх. д. | |
| Країна |  Італія |
| Стан | діюча |
| Річка | Адідже |
| Каскад | каскад на Адідже |
| Початок будівництва | 1939 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1949 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 87 МВт |
| Середнє річне виробництво | 396 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 294 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 3 |
| Витрата через турбіни | 35 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 3х32 МВА |
| Потужність гідроагрегатів | 3х29 МВт |
| Основні споруди | |
| Довжина греблі | 34 м |
| ЛЕП | 130 + 220 |
| Власник | Edison |
  ГЕС Кастельбелло | |
| Мапа | |
 | |
Будівництво комплексу із двох станцій — Глоренца та Кастельбелло — розпочали у 1939 році. Під час Другої світової війни воно перервалось та відновилось у 1946-му, а ще за три роки комплекс нарешті ввели в експлуатацію. Відпрацьована на Глоренца вода скидається із нижнього балансуючого резервуара назад в Адідже, річище якої на цій ділянці каналізоване та спрямлене, і через 12 км за допомогою греблі довжиною 34 м відводиться до дериваційного каналу ГЕС Кастельбелло. Через декілька сотень метрів канал проходить через нижній балансуючий резервуар ГЕС Лаза, яка працює на воді із правих приток Адідже, після чого об'єднаний ресурс спрямовується в тунель довжиною 17,4 км із перетином 12,6 м2, прокладений у гірському масиві правобережжя (згадані вище Ортлерські Альпи). На своєму шляху тунель також приймає воду з приток Адідже — Пліма, Раміні та Солумес. По завершенню він переходить у напірний водогін довжиною 0,25 км та діаметром 2,7 м.
Машинний зал споруджений у підземному виконанні та доступний через службовий тунель довжиною 190 м. Він обладнаний трьома турбінами типу Френсіс потужністю по 29 МВт, які при напорі у 294 метрів забезпечують виробництво 396 млн кВт·год електроенергії на рік.
Відпрацьована вода по тунелю/каналу відводиться до Адідже.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 130 та 220 кВ[1][2].
Управління станцією відбувається дистанційно з диспетчерського центру в Больцано[3].
Примітки
ред.- ↑ Alperia: Centrali di Glorenza e Castelbello. webcache.googleusercontent.com (італ.). Архів оригіналу за 18 травня 2016. Процитовано 15 вересня 2017.
- ↑ La centrale idroelettrica Castelbello (BZ) | Edison. Edison (італ.). Архів оригіналу за 15 вересня 2017. Процитовано 15 вересня 2017.
- ↑ Castelbello hydroelectric power plant (BZ) | Edison. Edison (англ.). Архів оригіналу за 15 вересня 2017. Процитовано 15 вересня 2017.