ГЕС Гіндікуш
ГЕС Гіндікуш — гідроелектростанція на південному сході Туркменістану, за чотири десятки кілометрів від міста Мари. Перша ГЕС в історії цієї країни, споруджена більш ніж сотню років тому.
| ГЕС Гіндікуш | |
|---|---|
 | |
| 37°25′37″ пн. ш. 62°17′22″ сх. д. / 37.42711111113877820° пн. ш. 62.28950000002777188° сх. д.Координати: 37°25′37″ пн. ш. 62°17′22″ сх. д. / 37.42711111113877820° пн. ш. 62.28950000002777188° сх. д. | |
| Країна |
 Туркменістан |
| Стан | діюча |
| Річка | Мургаб |
| Початок будівництва | 1896 (гребля) |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1913 (машинний зал) |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 1,2 МВт |
| Тип ГЕС | руслова |
| Характеристики обладнання | |
| Кількість та марка турбін | 3 Ganz |
| Потужність гідроагрегатів | 3х0,4 МВт |
  ГЕС Гіндікуш | |
| Мапа | |
 | |
Майже вся територія Туркменістану лежить у межах пустель, хоча з півдня, із гір Афганістану та Ірану, сюди прямує ряд річок. Найбільшою серед них є Мургаб, яка дренує північний схил Паропамізьких гір та в підсумку розбирається на зрошення на межі пустелі Каракуми. У 1896-му в її пониззі з метою іригації спорудили два послідовні водосховища — Середньо- та Нижньо-Гіндукуське з об'ємом 16 млн м3 та 15 млн м3 відповідно. А за два десятки років вирішили використати створений тут перепад висот для роботи гідроелектростанції, яка стала до ладу в 1913 році та забезпечувала потреби маслоробного, бавовноочисного та миловарного виробництв.
ГЕС Гіндікуш обладнали трьома турбінами виробництва австро-угорської компанії Ganz потужністю по 0,4 МВт. Більш ніж сотню років по тому це обладнання, якому надано статус музейного експонату, все ще в працездатному стані й далі виробляє електроенергію.
Можливо також відзначити, що від Каракумського каналу прямує відгалуження, яке подає ресурс у долину Мургабу якраз у районі Гіндукуських сховищ.
На момент свого введення ГЕС Гіндікуш була найпотужнішою в Російській імперії (яка невдовзі припинила своє існування, перетворившись на СРСР), після чого кілька десятків років залишалась єдиним подібним об'єктом у Туркменістані, допоки в 1946 і 1952 роках на Мургабі не почали роботу ще дві малі станції — Каушут-бент та Колхоз-бент. Перша поступалася Гіндукушській за потужністю — лише 0,8 МВт, а от Колхоз-бентська з показником у 3,2 МВт перевершила її.[1][2][3][4][5]
Примітки ред.
- ↑ HINDIKUSH HYDROPOWER PLANT CELEBRATES 104 YEARS | Ministry of Energy of Turkmenistan. minenergo.gov.tm (англ.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2018. Процитовано 10 жовтня 2018.
- ↑ User, Super. Objects. www.gidroproekt.uz (en-au) . Архів оригіналу за 10 жовтня 2018. Процитовано 10 жовтня 2018.
- ↑ World Small Hydropower Development Report PDF. docplayer.net. Архів оригіналу за 10 жовтня 2018. Процитовано 10 жовтня 2018.
- ↑ Large reservoirs (with live storage of more than 10 millions m3) and HPSs in the Amudarya River Basin (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 жовтня 2018.
- ↑ Симонов, Николай (7 вересня 2017). Развитие электроэнергетики Российской империи: предыстория ГОЭЛРО (рос.). Litres. ISBN 9785040780815. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 10 жовтня 2018.