Відкрити головне меню

Вітошинський Йосип Сильвестрович

український священик, диригент, громадсько-освітній діяч.

Осип (Йосип) Сильве́стрович Вітошин́ський (15 червня 1838, м. Косів, нині Івано-Франківської області — 24 січня 1901, с. Денисів, нині Козівського району Тернопільської області) — український священик, диригент, громадсько-освітній діяч.

Вітошинський Йосип Сильвестрович
Пам'ятник Йосипу Вітошинському в Денисові
Пам'ятник Йосипу Вітошинському в Денисові
Народився 15 червня 1838(1838-06-15)
м. Косів, нині Івано-Франківської області
Помер 24 січня 1901(1901-01-24) (62 роки)
с. Денисів, нині Козівського району
Національність українець
Громадянство Австрійська імперія Австрійська імперіяАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
Діяльність хоровий диригент
Alma mater Львівська духовна семінарія Святого Духа

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Осип Вітошинський народився 15 червня 1838 року в місті Косові (Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Івано-Франківської області, Україна).

Навчався у Чернівецькій (німецькомовній), Самбірській та Перемишлянській гімназіях, в останній — у вчителів та диригентів Францішка Люренса і Людвига Седляка. 1864 року закінчив Львівську духовну семінарію, при тому приватно навчався музики. Під час навчання в 1862—1864 роках був диригентом учнів хору Львівської духовної семінарії.

По закінченні семінарії працював у селі Зарваниці (нині Теребовлянського району), в якому організував селянський хор.

Набув відомості організований ним селянський хор із села Денисова — туди був 1867 року призначений священиком. З його ініціативи 1870 року в Денисові організована одна з перших у Західній Україні сільська читальня товариства «Просвіта».

Заснований 1870 року, хор виконував твори Л. Бетховена, Д. Бортнянського, М. Вербицького, С. Воробкевича, М. Лисенка, І. Лаврівського. Щорічно хор робив п'ять-шість концертів: на свята скасування панщини, на Шевченківські дні, вечорниці та інші свята.

1884 року його зусиллями відкрито при хорі народну дворічну школу хорових диригентів, її закінчили понад 100 чоловік; вів курс теорії музики, сольфеджіо й диригування.

Крім загального хору, організував у Денисові духовний оркестр, хор хлопчиків та мішаний хор, відкрився громадський будинок. Записував українські народні пісні.

Окрім того, достатньо володів агрономічними знаннями, вводив найкращі сорти зернових, поширював культуру картоплі.

В Денисові вів активну боротьбу з алкоголізмом. Організував школу навчання кольоровим вишивкам, сприяв розведенню фруктових садів. Захоплювався пасічництвом і заохочував інших.

Захоплені відгуки про нього писали І. Франко, В. Стефаник, Б. Лепкий, А. Чайковський.

РодинаРедагувати

Син — Вітошинський Володимир Йосипович (1869—1930), тернопільський лікар, учасник багатьох українських організацій та пропагандист спорту серед молоді, очолював Тернопільську організацію українського товариства «Сокіл». Мешкав з дружиною Олімпією, також знаною учасницею добродійних акцій по вулиці Юліана Опільського, 6. В цьому будинку часто гостював сам Йосип Сильвестрович а також Василь Стефаник, товариш Володимира ще зі студентських літ.[1]

ПриміткиРедагувати

  1. Вілла подружжя Вітошинських потребує збереження. "Pro>>Тернопіль" Online журнал. Процитовано 28.03.2018. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати