Вітеллії
Вітеллії — давньоримський рід, який постав з невідомості в імперські часи та ненадовго утримувала саму імперію в 69 році нашої ери. Першим із цього роду, який отримав посаду консула, був Авл Вітеллій, дядько імператора Вітеллія, у 32 р. н. е.[1]
Походження ред.
Светоній розповідає дві суперечливі історії про Вітелліїв, які він приписує відповідно підлесникам і недоброзичливцям імператора. Згідно з першою версією, родина походила від Фавна, короля аборігінів, і Вітеллії, які правили Лаціумом у далекому минулому, і пізніше вважалися двома місцевими божествами. Вітеллії були сабінянами, які переселилися до Риму під час монархії та були зараховані до патриціїв. Одна родина Вітелліїв оселилася в Нуцерії Апулорум під час самнітських воєн, і саме з цієї родини походив імператор Вітеллій[2].
Менш утішна історія повідомляє, що родина імператора походила від вільновідпущеника, шевця, згідно з Кассієм Севером. Його син був ділятором, який заробив свій стан, продаючи конфісковане майно, і одружився з розпусною жінкою, донькою пекаря, на ім'я Антіох. За допомогою цих незаконно здобутих доходів його онук став вершником[3].
Светоній не висуває жодної думки щодо того, яка з цих версій правдива, окрім того, що Публій Вітеллій з Нуцерії, дід імператора, справді був вершником, що йому було довірено управління майном Августа, і що він залишив чотирьох синів, які всі стали відомими серед римської аристократії[3]. У зв'язку з першими днями республіки згадувалися деякі Вітеллії, і цілком ймовірно, що вони були патриціями, але чи походили Вітеллії часів імперії від них, неможливо визначити. Представники роду отримали право захищати колонію Вітелія, у Лаціумі, власними силами від еквів. Була також дорога Віа Вітелія, що вела від Янікула до моря[1][4].
Преномени ред.
Вітеллії використовували преномени Публій, Квінт, Авл і Луцій, усі вони були дуже поширені в усі періоди. Судячи з написів, дехто з родини також мав використовувати преномен Гай.
Примітки ред.
Джерела ред.
- Titus Livius (Livy), History of Rome.
- Flavius Josephus, Antiquitates Judaïcae (Antiquities of the Jews).
- Gaius Plinius Caecilius Secundus (Pliny the Younger), Epistulae (Letters).
- Publius Cornelius Tacitus, Annales, Historiae.
- Plutarchus, Lives of the Noble Greeks and Romans.
- Ґай Светоній Светоній. Життєписи дванадцяти цезарів / Переклад Павла Содомора. — Львів : Піраміда, 2019. — 312 с. — (Приватна колекція). — ISBN 978-966-441-559-7.
- Lucius Cassius Dio Cocceianus (Cassius Dio), Roman History.
- Louis-Sébastien Le Nain de Tillemont, Histoire des Empereurs et des Autres Princes qui ont Régné Durant les Six Premiers Siècles de l’Église (History of the Emperors and Other Princes who Ruled During the First Six Centuries of the Church), Chez Rollin Fils, Paris (1690–1697, 1701, 1738).
- Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology, William Smith, ed., Little, Brown and Company, Boston (1849).
- Dictionary of Greek and Roman Geography, William Smith, ed., Little, Brown and Company, Boston (1854).
- Paul von Rohden, Elimar Klebs, & Hermann Dessau, Prosopographia Imperii Romani (The Prosopography of the Roman Empire, abbreviated PIR), Berlin (1898).