Аборігіни (лат. Aborigines) — згідно з римськими переказами, найдавніші мешканці Лація. Сучасний термін «абориген» походить від позначення даного народу.

Аборігіни

Етимологія

ред.

Етимологія назви неясна. Сучасне тлумачення як «початкові», лат. ab origene у римський час не засвідчено. У Лікофрона вони названі Βορείγονοι[1] «ті що походять з півночі (від Риму)». Висловлювалася також гіпотеза, що спочатку ім'я могло звучати Aberrigenes[2][3] (від лат. aberrare «блукати, відхилятися»), із зазначенням на (можливо) кочовий спосіб життя.

Походження

ред.

Вже античні джерела висловлюють суперечливі точки зору про походження аборигенів. Лише частина авторів вважає їх дійсно споконвічними мешканцями; інші бачать в них мігрантів лігурійського або грецького походження. Вони пприйшли з області Реата (нині Рієті), витіснивши сакранів або сикулів з Лацію і перемігши умбрів. Гай Саллюстій описує їх як нецивілізованих, тоді як інші джерела вказують на те, що аборігіни мали монархію. Відомі імена кількох аборігінських царів, багато з яких збігаються з іменами римських богів: Сатурн, Тібр, Фавн, Авентин, Пік, а також відомий цар Латин, ім'я якого пов'язане з областю Лацій. Ознайомлення аборигенів з грецькими письменами та пантеоном приписували Евандру.

У переказах аборігіни, поряд з троянцями під проводом Енея, вважаються одним з двох народів, що сформували етнос латинів. Міфи дуже суперечливі в тому, що стосується відносин між латинами та троянцями: в одних міфах ці два племені виступають як союзники, в інших — як противники.

Юстин відносить до аборігінів навіть Ромула, засновника Риму.

Примітки

ред.
  1. Ликофрон. Александра. 1253
  2. Дионисий Галикарнасский. Римские древности. I 10, 2 (со ссылкой на неких «других писателей»)
  3. Псевдо-Аврелий Виктор. Происхождение римского народа. IV, 2

Джерела

ред.
  • Conrad Cichorius.. Aborigines : [нім.] // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. — Stuttg. : J.B. Metzler[de], 1893. — Bd. I,1. — Kol. 106—107.
  • Любкер Фридрих. Аборигены // Иллюстрированный словарь античности / И. Пименова. — М. : Эксмо, 2005. — 1344 с.

Посилання

ред.