Вірсаладзе Симон Багратович

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Вірсаладзе Симон Багратович (груз. სიმონ ვირსალაძე; 31 грудня 1908 (13 січня 1909)(19090113), Тіфліс — 7 лютого 1989, Тбілісі) — театральний художник часів СРСР. Отримав дві Сталінські премії у 1949 та 1951 роках, а після її перейменування втретє у 1977 році вже як Державну премію. Народний художник СРСР від 1976 року. Сценограф зі світовим ім'ям.

Симон Вірсаладзе
При народженніСимон Багратович Вірсаладзе
Народження31 грудня 1908 (13 січня 1909)(1909-01-13)
Тіфліс
Смерть7 лютого 1989(1989-02-07) (80 років)
 Тбілісі
ПохованняДідубійський пантеон
Національністьгрузин
КраїнаСРСР СРСР
ЖанрТеатральні декорації, станкові композиції
НавчанняАкадемія мистецтв міста Тбілісі, ВХУТЕІН, Ленінградська академія мистецтв
Діяльністьхудожник, сценограф, художник з костюмів, унаочнювач
Напрямоксоціалістичний реалізм
Роки творчості1931-1988
ЧленСХ СРСР
Брати, сестриTinatin Virsaladzed
Нагороди
орден Леніна орден «Знак Пошани» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Народний художник СРСР Ленінська премія Державна премія СРСР Сталінська премія

CMNS: Вірсаладзе Симон Багратович у Вікісховищі

Біографія коротко

ред.

Художнє навчання отримав в Академії мистецтв міста Тбілісі. Навчання продовжив в Росії у ВХУТЕІНі (у Рабіновича І.М та Шифріна Н. А.). Перейшов у Ленінградську академію мистецтв, де працював в майстерні Бобишева М. П.

Як сценограф почав працювати в Театрі опери та балету міста Тбілісі, де у 1932-1936 роках був головним художником. З 1937 року працював в Ленінградському державному академічному театрі опери й балету імені С. М. Кірова (нині — Маріїнський театр у Санкт-Петербурзі).

Співпраця з відомим балетмейстером Юрієм Григоровичем зробила ім'я театрального художника відомим широкому загалу.

Помер в Тбілісі у 1989 році.

Балет «Спартак»

ред.

Це одна з театральних легенд, свято мистецтва і слава балету.

Композитор Арам Хачатурян завершив працю над партітурою «Спартака» у 1954 р. Балет одразу узяли до постановки і прем'єра відбулася у грудні 1956 року. Поява одного визначного твору потягла за собою низку надзвичайно цікавих робіт і у балетмейстера, і у сценографа, і у балетних танцівників. Особистою рисою балету «Спартак» став перехід від суто жіночого до чоловічого балету. Частково це обумовлено і сюжетом, де мали місце батальні сцени в Стародавньому Римі, де історично задіяні були чоловіки. Суворий і жорстокий світ войовничого і безжального імператорського Риму надзвичайно точно відтворив Симон Вірсаладзе в скупих, лаконічних, різких декораціях цього балету, де були використані монументальні архітектурні деталі чи суворі портрети римських аристократів роботи тогочасних скульпторів. Але відстворені були ці портрети засобами живопису у різкому бічному освітленні, що лише збільшувало враження напруги, жорстокості, трагізму.

Балет «Спартак» швидко сягнув за кордони СРСР. В СРСР була створена кінострічка за балетною виставою.

Перелік театральних робіт

ред.
  • 1927 — «Продавці слави» Паньола та Нівуа в Тбіліському робітничому театрі.

В театрі опери та балету імені Паліашвілі (Тбілісі)

ред.

В Ленінградскому театрі опери та балету ім. Кірова

ред.
  • 1938 — «Серце гір» Баланчівадзе
  • 1939 — «Лауренсія» Крейна
  • 1941 — «Бахчісарайський фонтан» Асафьєва
  • 1947 — «Князь-озеро» Дзержинського
  • 1949 — «Раймонда» Глазунова
  • 1951 — «Родина Тараса» Кабалевського
  • 1953 — «Кармен» Бізе
  • 1954 — «Лускунчик» Чайковського
  • 1957 — «Кам'яна квітка» Прокофьєва
  • 1961 — «Легенда про кохання»

В Великому театрі міста Москви (В Большом театре)

ред.
  • 1959 — «Кам'яна квітка» Прокофьєва
  • 1963 — «Спляча красуня»
  • 1965 — «Легенда про кохання»
  • 1966 — «Лускунчик» Чайковського
  • 1973 — «Спляча красуня»
  • 1975 — «Іван Грізний»
  • 1976 — «Ангара» Ешпая
  • 1979 — «Ромео та Джульєта»
  • 1982 — «Золоте століття»
  • 1984 — «Раймонда» Глазунова

Джерела

ред.
  • Ванслов В. В. Симон Вирсаладзе. — М.: Советский художник, 1969. — 200 с. (рос.)

Посилання

ред.