Вінченцо Пінколіні
Вінче́нцо Пінколі́ні (італ. Vincenzo Pincolini; нар. 15 липня 1954, Фіденца, Італія) — колишній італійський легкоатлет (біг з перешкодами), чемпіон Італії. В подальшому тренер з легкої атлетики та фізичної культури. Спеціалізувався на роботі з футбольними клубами.
| Вінченцо Пінколіні італ. Vincenzo Pincolini | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||
| Загальна інформація | |||||||||
| Прізвиська | Пінко | ||||||||
| Громадянство |
 Італія | ||||||||
| Народження |
15 липня 1954 (69 років) Фіденца, Італія | ||||||||
| Спорт | |||||||||
| Країна |
Італія | ||||||||
| Вид спорту | Легка атлетика | ||||||||
| Участь і здобутки | |||||||||
| |||||||||
Біографія ред.
Народився у місті Фіденца (провінція Парма), що в Італії. Займався легкою атлетикою, а саме бігом на 400 метрів з бар'єрами. У 1972 році став чемпіоном Італії, викликався до лав збірної країни.
У 1978 році почав працювати тренером з легкої атлетики у молодіжній збірній Італії, а вже через два роки пов'язав свою тренерську кар'єру з футболом, відгукнувшись на пропозицію керівництва «Парми» обійняти посаду тренера з фізпідготовки. Разом з цим клубом він виграв два юнацькі чемпіонати.
У 1987 році разом з тодішнім тренером «пармезанців» Арріго Саккі перейшов до італійського «Мілана». Надалі працював у легендарному клубі з Фабіо Капелло. У складі «Мілана» тричі ставав переможцем чемпіонатів Італії, п'ять разів вигравав Кубків Італії, тричі Кубки Чемпіонів УЄФА, двічі Міжконтинентальні Кубки та інші турніри. У Мілані Пінколіні пропрацював до 1998 року.
В цей же період він працював і у збірній Італії, що брала участь у двох Чемпіонатах світу (1994, 1998) і чемпіонаті Європи 1996 року в Англії.
Протягом наступних 10 років кар'єра Вінченцо Пінколіні так чи інаше була пов'язана з видатними італійськими футбольними наставниками. Так після роботи у «Мілані» Вінченцо знову приєднався до Саккі, але цього разу вже у складі тренерського штабу мадридського «Атлетіко». А вже за рік він допомагав Капелло у «Ромі». Далі був період роботи з Марчелло Ліппі, який на той час тренував «Інтер», та повернення до «Мілану» як помічника спочатку Чезаре Мальдіні, а згодом Карло Анчелотті. Нарешті у 2004 році Пінколіні повернувся туди, звідки починав — до «Парми».
З 2000 по 2003 рік викладав в університетах Риму та Парми. Публікував навчальні посібники та писав статті для відомих футбольних та спортивних видань.
У жовтні 2007 року Вінченцо прийняв пропозицію київського «Динамо»[1], ставши першим іноземним тренером з фізпідготовки у київському клубі. Разом з українським грандом Пінколіні став чемпіоном країни та дійшов до півфіналу Кубку УЄФА, однак у 2009 році в «Динамо» відбулася зміна тренера і новий наставник киян Валерій Газзаєв мав дещо інші погляди на тренувальний процес своєї команди, тож італійський тренер залишив клуб нібито у зв'язку з сімейними проблемами та повернувся до Італії[2].
Щоправда, зовсім скоро він опинився у московському «Локомотиві»[3], який тренував Юрій Сьомін, відомий Пінколіні за співпрацею в «Динамо». У столиці Росії увесь тренерський штаб Сьоміна через конфлікт з керівництвом клубу довго не затримався і вже 12 січня 2011 року почав діяти новий контракт Вінченцо Пінколіні з київським «Динамо»[4], куди тренери «Локомотива» повернулися після проваленого Валерієм Газзаєвим сезону.
В травні 2011 Вінченцо отримав ще одну цікаву пропозицію, на яку одразу ж погодився. Відтоді й до серпня того ж року він суміщав роботу в клубі з підготовкою гравців збірної України у складі тренерського штабу Олега Блохіна[5].
Наприкінці травня 2013 року Вінченцо Пінколіні залишив київський клуб та повернувся на Батьківщину, де продовжив роботу у Італійській федерації футболу на посаді координатора тренерів з фізпідготовки національної та молодіжної збірних країни[6].
Вибрана бібліографія ред.
- Vincenzo Pincolini. Corse a ostacoli. — Milano : Sperling & Kupfer, 1987. — 94 с. — ISBN 9788820006297.
- Giancarlo Palmieri, Vincenzo Pincolini, Amos Casti. Doping 2004. — MNL, 2004. — 48 с. — ISBN 9788890123030.
Примітки ред.
- ↑ Пінколіні — новий тренер «Динамо» з фізичної підготовки". Архів оригіналу за 25 липня 2009. Процитовано 31 серпня 2011.
- ↑ Пінколіні розірвав контракт з «Динамо». Архів оригіналу за 28 липня 2009. Процитовано 31 серпня 2011.
- ↑ Пінколіні розпочав роботу з «Локомотивом». Архів оригіналу за 7 листопада 2011. Процитовано 31 серпня 2011.
- ↑ Друга серія перебування Пінколіні в Києві. Архів оригіналу за 20 січня 2011. Процитовано 31 серпня 2011.
- ↑ В тренерський штаб збірної увійшов Вінченцо Пінколіні
- ↑ Профіль особи (італ.) . Corriere della sera». Процитовано 26 січня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Посилання ред.
- Вінченцо Пінколіні на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Виктор Леоненко: Пинколини надо поблагодарить и попрощаться с ним (рос.) . «Terrikon». 26 серпня 2011. Архів оригіналу за 2 травня 2013. Процитовано 26 січня 2015.
- Інтерв'ю
- Винченцо Пинколини: Шансы Юссуфа 50 на 50 (рос.) . «Ua.Football». 25 листопада 2008. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 січня 2015.
- По стаканчику с Винчено Пинколини? (рос.) . «Динамомания». 22 августа 2009. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 26 січня 2015.
- Винченцо Пинколини: Стал частью дружной динамовской семьи (рос.) . «Подробности». 21 вересня 2009. Процитовано 26 січня 2015.
- Винченцо Пинколини: Чемпионат Украины для меня скучноват (рос.) . «Динамо Киев от Шурика». 6 жовтня 2009. Архів оригіналу за 2 вересня 2010. Процитовано 26 січня 2015.
- Винченцо Пинколини: Приглашение в сборную Украины получилось неожиданным (рос.) . «Динамомания». 9 червня 2011. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 26 січня 2015.
- Винченцо Пинколини: Газзаев велел не подпускать меня к команде на пушечный выстрел (рос.) . «Спорт-Экспресс». 3 червня 2013. Архів оригіналу за 28 лютого 2017. Процитовано 26 січня 2015.