Вінцэнт Дунін-Марцiнкевич
біл. Вінцэ́нт-Яку́б Ду́нін-Марцінке́віч
Vincent-Jakub Dunin-Marcinkievič
Ім'я при народженніВінцэнт-Якуб Дунін-Марцінкевич
ПсевдонімНавум Пригаворка
Народився4 лютого 1808(1808-02-04)
Panyushkavichyd, Бобруйський повітd, Мінська губернія, Російська імперія
Помер29 грудня 1884(1884-12-29) (76 років)
Malaya Lyutsinkad, Piaršajski Sieĺsavietd, Білорусь
ПохованняВоложинський район
Країна Російська імперія
Національністьбілорус
Діяльністьпрозаїк, поет, драматург
Мова творівбілоруська, польська
Напрямоккомедія
Жанрсатира
Конфесіякатолицтво
РідHouse of Dunin-Marcinkiewiczd і House of Marcinkiewiczd
БатькоJan Dunin-Marcinkiewiczd
ДітиМарцінкевич Каміла Віцентіївна

CMNS: Вінцент Дунін-Мартинкевич у Вікісховищі

Вінце́нт-Яку́б Ду́нін-Мартинке́вич (Марцинке́вич; біл. Ду́нін-Марцінке́віч, Вінцэ́нт-Яку́б псевдонім — біл. Наву́м Прыгаво́рка) (*4 лютого 1808 — †29 грудня 1884) — білоруський драматург і поет.

Життєпис

ред.

Народився у фільварку Панюшковичі (тепер Бобруйський район) у шляхетській родині середніх статків. Закінчив Бобруйську повітову школу (1824). Навчався в Петербурзькому університеті на медичному факультеті. З 1827 року служив у Мінській єпархіальній консисторії, Мінській кримінальній палаті. 1840 року залишив службу, придбав фільварок Люцинка біля міста Іванця. Тут розгорнулася його культурно-просвітницька, літературна й театральна діяльність та минули наступні роки життя. Під час повстання 1863—1864 років звинувачувався в розповсюдження «шкідливих для уряду» ідей, був арештований, перебував під слідством, згодом відпущений під нагляд поліції[1].

Творчість

ред.
 
Монета Вінцент Дунін-Мартинкевич

Писав білоруською й польською. Творчу діяльність розпочав з оперних лібрето, вірші яких не збереглися. 1846 року у Вільні надруковано його драматичний твір «Салянка» («Ідылія»; постановка відбулася в Мінську 1852 року). У 1850-ті творив низку поетичних творів, віршованих повістей та оповідань — «Вечарніцы» та «Гапон» (1855), «Купала» (1856), «Шчароўскія дажынкі» (1857), «Травіца брат-сястрыца» і «Быліцы, расказы Навума» (написано 1857 року). Писав так само й твори польською: «Благословенна сім'я» і «Слов'яни в 19-му сторіччі» (1856). У 1859 році переклав білоруською поему Адама Міцкевича «Пан Тадэвуш». Зорганізував театральну трупу — перший білоруський театр, який ставив спектаклі в Люцинці, також у Мінську, Бобруйську й інших містах. У 1860—1870-ті роки написав комедії «Пінська шляхта» і «Залёты». Значна частина його творів, зокрема й комедій, не побачив світу за життя автора.

Розробив у білоруській літературі нові різновиди: віршована повість і оповідання. До того ж уважається зачинателем білоруської національної драматургії.

Починаючи писати, він стикався з тими самими труднощами, що й усі літератори того періоду — насамперед із відсутністю внормованої білоруської мови. Попри те все, Вінсент Дунін-Мартинкевич зміг вийти за вузькі межі діалектних кордонів та зорієнтуватися на всенародні мовні засоби (розпочав уживати форми слів, що існували по всій Білорусі).

Примітки

ред.
  1. Акуліч С. А., Александровіч С. Х., Антонаў В. А. Асветнікі зямлі беларускай. Энцыклапедычны слоўнік-даведнік. — Мн.: 2003. — С. 151.

Посилання

ред.